пʼятниця, 26 червня 2020 р.

120 років з дня народження Антуана де Сент-Екзюпері


120 років з дня народження
Антуана де Сент-Екзюпері
Антуан де Сент-Екзюпері — письменник, ім'я якого знає кожен, хто знайомий з книгою «Маленький принц». Біографія автора незабутнього твору сповнена неймовірних подій і збігів, адже його основна діяльність була пов'язана з авіацією.
Він народився 29 червня 1900 року в Ліоні, у сім'ї дворянина, і був 3-ю дитиною з 5 дітей. Мати прищепила дитині любов до книг та літератури, розповідаючи про цінності мистецтва. Про її ніжну дружбу із сином нагадують опубліковані листи. Зацікавлений уроками матері, хлопчик також захоплювався технікою і вибирав, чому ж хоче себе присвятити.
У 1917 році Антуан вступив на факультет архітектури в паризьку Школу витончених мистецтв. Бакалавр з дипломом на руках готувався до вступу у військово-морський ліцей, але провалився на конкурсному відборі. Антуан марив небом з дитинства. Вперше він побував в польоті в 12 років завдяки відомому льотчикові Габріелю Вроблевського, який відвіз його заради забави на авіадром в Амбер. Отриманих вражень юнакові вистачило, щоб зрозуміти, що стане метою всього життя.

(Фото молодого Екзюпері)


Життя письменника було пов'язане з екстримом, він не боявся ризикувати. З 1921 по 1930 рр. його професія була пов’язана з небом: був начальником аеропорту, працював на поштових авіалініях, а згодом став льотчиком-випробовувачем.


Перший твір Екзюпері написав в коледжі в 1914 році. Ним стала казка «Одіссея циліндра». Талант автора оцінили по достоїнству, присудивши 1 місце на літературному конкурсі. Твори Екзюпері пов'язані з небом і авіацією. У письменника було два покликання, і він ділився з публікою сприйняттям світу очима пілота. Екзюпері-письменник існував в тісному співтворчості з Екзюпері-пілотом.
 Автор розповідав про свою філософію, що дозволяла читачеві інакше поглянути на життя. Саме тому висловлювання Екзюпері на сторінках творів сьогодні використовують як цитати.

“Душі не старіють, вони або народжуються старими, або залишаються юними назавжди” Антуан де Сент-Екзюпері.
У 1931 році автор отримав премію «Феміна» за «Нічний політ», а в 1932 році за твором зняли кінокартину. Аварія в Лівійській пустелі і пригоди, які пілот пережив, мандруючи по ній, він описав у романі «Земля людей» («Планета людей»). В основу твору лягли і емоції від знайомства зі сталінським режимом в Радянському Союзі.
Роман «Військовий льотчик» став автобіографічним твором. На автора вплинули переживання, пов'язані з участю у Другій світовій війні. Заборонена у Франції книга мала неймовірний успіх у США. Представники американського видавництва замовили Екзюпері казку. Так світ побачив «Маленький принц», твір супроводжували авторські ілюстрації. Він приніс письменникові світову популярність.
(Ілюстрації Антуана де Сент-Екзюпері до твору)





 Під час Другої світової війни він вважав обов'язком відстоювати честь країни. За станом здоров'я пілота визначили в наземний полк, але Антуан підключив зв'язок і потрапив в льотний розвідзагін.
31 липня 1944 року він не повернувся з польоту і був внесений до списків зниклих без вісти. У 1988 році поблизу Марселя знайшли браслет письменника з вигравіюваним ім'ям дружини, а в 2000 році — частини літака, яким він керував. 2008 року стало відомо, що причиною смерті письменника виявилася атака німецького льотчика. Пілот ворожого авіасудна через роки публічно зізнався в цьому. Через 60 років після катастрофи були опубліковані фото з місця зіткнення.
(Фото браслета)

Сміливий льотчик і добрий письменник 20 століття жив і загинув, зберігаючи гідність. На згадку про нього був названий Ліонський аеропорт.
(Фото пам’ятників письменнику і герою його чудового твору)







Майстер-клас “Патріотичні браслети”




Майстер-клас Патріотичні браслети

Друзі! Наші читачі разом з бібліотекарками до Дня Конституції  підготували для вас майстер-клас з виготовлення патріотичних браслетів.
Бажаємо вам натхнення! Любіть Україну і будьте справжніми патріотами нашої країни!



неділя, 21 червня 2020 р.

Майстер-клас із виготовлення листівки до Дня батька “Я люблю тебе, татку”.


Майстер-клас із виготовлення листівки до Дня батька “Я люблю тебе,  татку”.

Друзі! Напередодні свята усіх татусів пропонуємо вам майстер-клас - тематичні листівки для татусів у техніках  орігамі та скрапбукінгу.
Трішки натхнення та наполегливості і результати вийдуть чудовими! Вам залишиться лише написати кілька теплих слів для найдорожчих татусів.



четвер, 18 червня 2020 р.

Наші чудові новинки!




Друзі! Запрошуємо вас познайомитись з нашими чудовими книжковими новинками!

понеділок, 15 червня 2020 р.

Його називали душею поетичного кіно…


Його називали душею поетичного кіно




Цей день в історії України
15 червня 1941 року в селі Чортория на Буковині народився геній українського поетичного кіно - Іван Миколайчук.
Іван був четвертим із тринадцяти дітей Василя і Катерини Миколайчуків (до повноліття дожили десятеро). Змалку був привчений до сільської роботи, допомагав батькові на залізниці, але душа тяглася до мистецтва. Ще в 12 років у сільському аматорському театрі він у п'єсі "Безталанна" за Старицьким зіграв старого Івана, батька Софії - вистава витримала 36 показів.
Саме ця тяга до прекрасного покликала його до Чернівців - "учитися на артиста". Правда, спочатку довелося закінчити музучилище, студію при Чернівецькому облмуздрамтеатрі (тут він зустрів свою долю - Марічку), а тоді - Київський інститут імені Карпенка-Карого, майстерню до Віктора Івченка. Уже на другому курсі він стрімко увірвався в українське кіно, дебютувавши одразу в двох головних ролях - Івана Палійчука в «Тінях забутих предків» та Тараса Шевченка у фільмі «Сон».
Його називали душею поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. «Я не знаю більш національного, більш народного генія», – захоплено відгукувався про нього Сергій Параджанов. Доля послала йому 34 ролі у фільмах, більшість із яких увійшли до золотої колекції українського кіно. А, може, тому й увійшли, що їх пропустив через своє серце, засвітив своїми, одному йому притаманними, барвами Іван Миколайчук.
Його визнавали світові зірки. Фільм «Тіні забутих предків» увійшов до Книги рекордів Гіннесса за кількістю здобутих нагород. Американський астронавт Ніл Армстронґ потис йому руку і сказав: «Іване, із тобою я готовий знову летіти на Місяць!». А Жан-Поль Бельмондо, дізнавшись, що Миколайчук знімається в Болгарії, прийшов на знімальний майданчик і запросив на кілька годин до бару перед своїм відльотом. Коли їм запропонували перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось іще, то акторська справа взагалі нічого не варта на цьому світі». Вони провели вечір удвох, так і не зронивши жодного слова.
У цей час в СРСР фільми за участю Миколайчука визнавалися «надто націоналістичними» і один за одним лягали на поличку. Майже десять років його викреслювали з усіх фільмів, поширюючи при цьому чутки, що «зірка згасла».
Він відійшов у Вічність на 47-му році життя. Майже як Шевченко, з якого почалася його кінематографічна кар’єра. Майже як Стус. Навіть у цьому в царині нашого духу вони несподіваним чином поєдналися.
Детальніше про долю Івана Миколайчука читайте за посиланнямhttps://bit.ly/2Au10Jc

четвер, 11 червня 2020 р.

Майстер-клас “Органайзер власноруч ”.


 Друзі, запрошуємо вас в нашу еко-майстерню з апсайклінгу!
Цього разу ви навчитеся виготовляти органайзери. Наш майстер-клас допоможе вам дати друге життя непотрібним дискам та паперовим трубкам.  Для цього вам потрібно буде задекорувати їх різнокольоровим папером, стрічками, картоном.  Трішки  кропіткої роботи - і у вас є красиві та яскраві органайзери для потрібних дрібничок.



пʼятниця, 5 червня 2020 р.

“Голос і душа пісенної України. Маруся Чурай”

Маруся Чурай — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві.
Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання.

Народна пам'ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень. Серед них: “Віють вітри”, “Сидить голуб на березі”, “Зелений барвіночку”, “На городі верба рясна”, “Ой не ходи, Грицю”, “Грицю, Грицю, до роботи”, “Засвистали козаченьки”, “Котилися вози з гори”, “Ішов Милий Горонькою”.
Свої пісні вона найчастіше писала на основі власного життя, тому життєпис Марусі Чурай складено за її ж творами та на основі легенд, переказів, усних спогадів сучасників, записи яких не збереглися.
                                     


Пам'ятник Марусі Чурай — монумент у Полтаві,         присвячений напівлегендарній поетесі та співачці Марусі Чурай.