пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

Вічний джаз!!!

А ви щось чули про такий музичний напрямок, як джаз?

Він виник у Сполучених Штатах Америки більше, аніж сто років тому шляхом поєднання африканської і європейської музики. Від 17 століття з Африки до Америки почали вивозити африканців, яких використовували як рабів на плантаціях.  Але вихідці з африканського континенту не забули своїх коренів і в новій батьківщині зберігали і плекали свою народну музику. Співжиття європейців і африканців в єдиній державі призвело до поєднання їхніх традицій, і так виник цілковито новий напрямок музики – джаз.

Африканські барабанні ритми, європейська мелодика і нові, нечувані гармонії створили музику, де найголовнішим елементом стала імпровізація.

Узагалі джазу властиві дві важливі особливості, що відрізняють його від інших видів музики: імпровізація і свінг.

Слово імпровізація означає, що музикантам дозволено складати музику буквально під час її виконання. Вони часто використовують одні й ті самі мелодії і співзвуччя, але музика, яку вони грають, ніколи не звучить однаково.

Інша особливість джазу – складний ритм, що є таким через акценти. Свінг (від англ. мірне гойдання, хід) – ритм, який проходить через усю музику. Граючи, музиканти підкреслюють ритм, додаючи мелодії особливої енергійності.

Найвидатніші світові джазові музиканти є американцями. Афроамериканець трубач і співак Луї Армстронг (1901 – 1971) відомий у світі як король джазу. Ще один трубач і теж афроамериканець Майлз Девіс (1926 – 1991) став живою легендою джазу.

Один із найвпливовіших джазових музикантів 20 століття саксофоніст Джон Колтрейн (1926 – 1967) зробив свій улюблений інструмент саксофон символом джазу.

Сконструйований саксофон був у Бельгії 1841 року майстром Саксом, від чого і одержав свою назву. Від початку 20 століття цей інструмент домінує в усіх жанрах джазу, а також використовується і в класичній і в популярній музиці.

Цікаві факти про джаз.

Такий яскравий і багатоликий, загадковий і звабливий - це все про джаз. Жоден інший стиль музики не оповитий такою таємницею походження, як джаз. Це стосується самого слова, до сих пір дослідники не прийшли до єдиної думки, що означає це визначення і звідки воно з'явилося. Спочатку це слово позначалося, як "dzass", пізніше "Jasz", тільки після 1918 року утвердилося справжнє написання Jazz.

Відправною точкою розвитку і поширення цього напрямку в маси, вважається 26 лютого 1917 року, коли легендарний склад "Original Dixieland Jazz Band" записав свою першу платівку з джазовими композиціями.

Завдяки популярності відомого саксофоніста Чарлі Паркера, навіть самі найбідніші сім'ї купували своїй дитині цей інструмент і відправляли його навчатися грі. Вони сподівалися, що джаз також прославить їх і подарує довгоочікуване благополуччя.

Зараз неможливо уявити будь-який джазовий колектив без саксофона. Однак, спочатку цей інструмент був тільки у військових оркестрах. Лише після Громадянської війни в Америці, саксофони знайшли ще одне застосування і, як виявилося, дуже вдале. Те ж саме стосується і військових барабанів, які увійшли в ударну установку.

У Сан-Франциско є церква імені Джона Колтрейна, відомого джазового музиканта. Вважається, що це завдяки його синглу "Вища любов". У цій церкві навіть є фреска із зображенням музиканта над вівтарем.

Скотт Джоплін – вважається справжнім батьком блюзу і легендарним джазовим піаністом. Саме він заклав основи для розвитку цього напрямку в музиці.

Всі пам'ятають легендарний голос Луї Армстронга, низький, з чарівною хрипотою ... Але ж його могло і не бути. Чи знаєте ви, що відомий джазмен хотів позбутися від цього "дефекту" і навіть робив операцію на зв'язки. На щастя для багатьох шанувальників його творчості, вона не принесла результатів.

 https://www.youtube.com/watch?v=bXkoPYXIW9w


 

 

 

 


понеділок, 26 квітня 2021 р.

Велика трагедія мирного часу ( до 30-річчя аварії на Чорнобильській ЧАЕС)

 

Велика трагедія мирного часу

( до 30-річчя аварії на Чорнобильській ЧАЕС)

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов"їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.

Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.


Ліна Костенко

 


Чорнобиль для України – тяжке, виснажливе випробування, яке залишило глибокий слід не лише в пам’яті, а й у долях людей. Трагедія зачепила всіх. Аварія вражала своїми масштабами, стався викид радіації еквівалентний 500 атомним бомбам, постраждало понад 3 мільйони людей, сотні тисяч покинули свої домівки.

Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Форсмаркської АЕС (1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема.

Перше офіційне повідомлення про Чорнобильську трагедію в пресі з’явилося 30 квітня в “Правді” від Ради Міністрів.

Під час катастрофи на ЧАЕС комуністичний режим здійснив безпрецедентну операцію з блокування інформації, доповнивши її пропагандистською кампанією напівправди і дезінформації. Адже ніхто не знав, що ж відбувається там, у Чорнобилі: закриту зону щільно огортала непроникна таємниця. Люди жили чутками, страхами, очікуваннями найгіршого…

 

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі.

У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець вісімдесятих років минулого сторіччя мешкало понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.

 

Багато створено мистецьких творів на тему Чорнобильської катастрофи. Пропонуємо вам ознайомитися з роботами художників з фондів Хмельницького обласного художнього музею:

http://XOXM.ART/

https://www.facebook.com/khramhohm/posts/1910077582478273

А також з серією робіт видатного українського художника, генія сучасності Івана Марчука:

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist

"Чорнобильська Мадонна"

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/a.1777078415935906/2789831214660616/


"Монолог. Чорнобиль"

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789810834662654/2789810737995997

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789810834662654/2789810751329329

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789810834662654/2789810694662668

 





"Пересторога. Чорнобиль."

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789809847996086/2789809267996144

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789809847996086/2789809674662770

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789809847996086/2789809301329474

https://www.facebook.com/Ivanmarchukartist/photos/pcb.2789809847996086/2789809251329479





Два роки тому жвавий інтерес до трагедії викликав серіал, який створив телеканал HBO. Ми ж хочемо порадити підбірку документальних та художніх фільмів, які допоможуть ще більше дізнатися про події тих страшних днів:

"Історія ліквідатора Чорнобильської катастрофи Івана Клименко"

https://www.facebook.com/watch/?ref=saved&v=746968565978476

"Дзвін Чорнобиля" (1987)

https://www.youtube.com/watch?v=qCU7D6iIkZ4&t=5s

Перший документальний фільм про Чорнобильську катастрофу, який знімали одразу після вибуху та в перші місяці ліквідації трагедії. У стрічці зібрані правдиві спогади свідків, через що фільм був навіть забороненим до показу в СРСР.

"Розпад" (1990)

https://www.youtube.com/watch?v=KCkKgjYcCQY

Один зі перших художніх фільмів про трагедію на ЧАЕС. Стрічка розповідає про стосунки людей на фоні Чорнобильської катастрофи.

"Чорнобиль" 3828 (2011)

https://www.youtube.com/watch?v=YFplLr4US5k

Документальний фільм українського режисера Сергія Заболотного про ліквідаторів, які працювали на даху четвертого реактора у найбільш небезпечній зоні «М» з найвищим рівнем випромінювання. Коли робототехніка перестала працювати, до ліквідації залучили солдат та курсантів військових училищ. Фільм побудований як спогади розвідника-дозиметриста Валерія Стародумова про вересень 1986, коли покрівлю реактора очищали від радіоактивних речовин.

"Битва за Чорнобиль" (2006)

https://www.youtube.com/watch?v=oCHjGw-i4iA

Документальний фільм каналу Discovery про саму катастрофу та їх політичний контекст. Режисери фільму поспілкувалися з безліччю людей, які були залучені до ліквідації наслідків, у тому числі з президентом СРСР Михайлом Горбачовим.

"Двері" (2008)

https://www.youtube.com/watch?v=Qn99F3X_LDQ

Короткометражний фільм ірландського виробництва на основі повісті білоруського письменника Миколи Калугіна «Чорнобильська молитва». У центрі сюжету - сім’я, яку евакуювали після катастрофи, але їхня дочка все одно помирає. Батько змушений повернутися до старої квартири по двері, щоб поховати доньку за традиціями.

"Розщеплені на атоми" (2016)

https://www.youtube.com/watch?v=UGOFUNj7c00&t=2s

Документальна драма Світлани Усенко українського виробництва. Режисерка зібрала історії людей, які стали свідками катастрофи, щоб дати ретроспективний погляд на неї.

Джерела: www.6262.com.ua

https://www.facebook.com/genderindetail

“Урок пам’яті Чорнобиля”, присвячений 35-м роковинам з дня аварії на ЧАЕС.

http://chornobyllessons.com/?fbclid=IwAR0fQ8OP42haiHK899oC_354SEomWjkne6E3zvdRQVUP4mmy6DSnqE8Z1K8

 Фільми про Чорнобиль: від хронік у перші дні аварії на ЧАЕС до серіалу “Чорнобиль”:

https://www.cinema.in.ua/filmy-pro-chornobyl/?fbclid=IwAR1T4R5RitsmeyW-rnyDL5Bg83KcMrITqQgCaocQf9zVCyheXW8t-zwWUN0

ЗВУКИ ЧОРНОБИЛЯ: музичний проєкт до роковин аварії на ЧАЕС (SoundsOfChernobyl)

https://www.youtube.com/watch?v=m3JY9PaAo9s

“Вплив Чорнобильської трагедії на мистецтво: книги, фільми, музика та комп'ютерні ігри”

https://suspilne.media/125545-vpliv-cornobilskoi-tragedii-na-mistectvo-knigi-filmi-muzika-ta-komputerni-igri/


Ми атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу,

абетку смерті маємо - АЕС.

Ліна Костенко

вівторок, 20 квітня 2021 р.

Графіті. Культура чи хуліганство?

 Графіті. Культура чи хуліганство?





Графіті (італ. graffiti, що походить від grafficare дряпати, дослівно надряпані) спершу так називали одну з технік настінного малярства. Пізніше цим словом скористалися археологи, використовуючи його як загальний термін на означення всіх видів випадкових написів і малюнків на стінах будинків. Нині це поняття розширило свої межі, під графіті розуміють будь-які неофіційні публічні тексти, разом зі сучасними. Та більше, саме сучасні привертають увагу вчених і журналістів, тому в свідомості людини нашого часу зі словом графіті асоціюється передусім добре відомий їй розпис будинків, прогонів на поверхах, ліфтів, вбиралень тощо.

Графіті — явище надзвичайно давнє. Графіті зустрічаються археологами в багатьох культурах різних епох та континентів. Історичні графіті по суті є лінгвістичними і геометричними образами, де лінії означають послідовність букв і слів, які утворюють смисловий зміст.

Графіті — це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Графіті викликає різні емоції і думки.

Хто придумав графіті?

Стверджують, що перші графіті побачили світ ще в Стародавній Греції. Начебто якісь надписи-розмальовки знайшли на вулицях Ефесу. Бум графіті почався у 60-х роках минулого століття у Нью-Йорку, коли місцеві графіті-творці залишали свої імена на вагонах метро. Рух набрав обертів і привернув увагу всього світу, коли у 1971 в The New York Times вийшла стаття про одне з найбільш прославлених «вагонних» імен – TAKI 183. Ще десять років знадобилося, щоб графіті опинилося на стінах будинків і в переходах.

Які стилі графіті найпопулярніші?

«Tags» – просто підпис графіті-художника, найпоширеніший і найпростіший стиль.



«Stencils» – це спосіб швидкого нанесення малюнка на стіну. Усе просто – трафарет з вирізаним малюнком прикладають до стіни і замальовують фарбою, найчастіше з балончика.

«Stickers» – малюють на водяному папері та розклеюють.

«Throw ups» – це як «Tags», тільки великих розмірів. І пишуться не імена, а текст, зазвичай, двома кольорами.



«Pieces» – це вже ближче до мистецтва у його більш звичному для нас розумінні, твори з композицією і задумкою. Невеликі настінні картини з фігурами, символами, насиченими кольорами – найчастіше їх погоджуються вважати артом.

Найвагоміші постаті зі світу графіті

TAKI 183 і Tagging



Це той самий графіті-художник, про якого написала The New York Times. Виявляється, він був курєром і, переміщаючись містом, залишав скрізь свій нікнейм «ТАКІ 183» – це було його імя і номер вулиці, на якій він жив. Після газетної статті сотні тінейджерів стали наслідувати його і розписувати Нью-Йорк.

 

Корнбред і початок сучасної історії графіті



Дерріл Маккрей (з нікнеймом Корнбред) – також один із перших райтерів (графіті-художників). Історія його творчості почалася з кохання. Щоб привернути увагу дівчини, він розписав майже всі околиці надписом «Cornbread Loves Cynthia», що означає «Корнбред кохає Синтію». Невідомо, чи допомогло це хлопцю добитися взаємності, але очевидно допомогло зрозуміти: малювати на вулицях йому подобається. Для виразності поруч з іменем Корнбред став зображувати маленький літачок. Одне з таких графіті намалював навіть на слоні у місцевому зоопарку, за що потрапив за ґрати.

Жан Мішель Баскія і SAMO



1977-1980 роки – період легендарного Жана Мішеля Баскія. У 17 років він розписував стіни Мангеттена короткими саркастичними фразами, які пізніше розповзалися по всьому Нью-Йорку, і підписував їх псевдонімом SAMO. Пізніше перейшов до більш масштабних графіті. Це був мікс протестів: політика, людські стосунки, особисті переживання. І, можливо, як часто буває в сучасному мистецтві, він став популярним завдяки критикам, які знаходили глибокий сенс у його творах. А ще він був другом одного із засновників поп-арту Енді Воргола, що точно додало йому скандальності. Як наслідок, сьогодні ним одержимі топ-галереї та мистецькі аукціони.

Блек ле Рат і стенсілси



А це вже з історії французького графіті. Ксавє Пру (Блек ле Рат – псевдонім) зображував пацюків як анаграму мистецтва – «art»-«rat» на вулицях Парижа, пояснюючи, що ця тварина – єдина вільна у місті та може зявлятися всюди, як і вуличне мистецтво. Він перший почав застосовувати стенсілси (з англійської «stecilcing» – «трафарет») не для нанесення літер, а цілого малюнку. Така технологія дозволяла уникнути поліції. Його стиль розвивався з роками – часто це були чорно-білі малюнки людей на повен зріст на тему бездомності, людської моралі, медіа. Найвідомішими роботами є люди з телевізорами замість голів і Лейпцизька Мадонна, яку навіть занесли до списку історичних памяток.



Бенксі



Про нього говорить весь світ. Хтось називає Бенксі вандалом, який беззмістовно розписує стіни, а хтосьгенієм. У 2018 році на аукціоні Sotheby’s його картину «Дівчинка з повітряною кулькою» купили за 1,04 мільйона фунтів стерлінгів. А відразу ж після покупки картина була розрізана на шматки на очах в учасників аукціонувона пройшла через шредер, вбудований у раму. Це організував сам Бенксі. Навіщо? Припускають, щоб вкотре розкритикувати аукціони за їхні захмарні ціни та капіталізм. Ця людина сьогодні привертає чи не найбільше уваги до графіті-мистецтва та, мабуть, один з тих, хто сьогодні все ж зберігає легенду стріт-арту. Майже нічого невідомо з його біографії, він почав малювати свої стенсілси в кінці 90-х на вулицях Великої Британії з вигуками проти консьюмеризму (руху, спрямованого на захист прав споживачів), медіа та контролю держави. Анархізм і повна анонімність швидко зробили його відомим. Інтрига захопила вже не лише британців, остання його локація – Нью-Йорк. Бенксі малює свої стенсілси на вулицях і інших американських міст, стінах провінційних шкіл, таборах для біженців. Про нову роботу всі дізнаються, переважно, з його інстаграм-профілю, а вже потім вгадують, де це.

Його метафори не потребують якогось трактування чи критики мистецтва – вони прості, про актуальне. Це дівчинка, яку тягне у прірву з візком із супермаркету; бунтар, який тримає квіти замість коктейлю молотова або Стів Джобс у ролі біженця (його батько сам колись емігрував із Сирії до Америки).

Є робота, присвячена пандемії коронавірусу. На чорно-білому полотні зображений хлопчик, який замість Людини-павука та Бетмена грається в супергероїв фігуркою медсестри. Бенксі звертає увагу на те, настільки робота медпрацівників зараз, під час карантину, є важливою та цінною.

Картина знаходиться у відділенні невідкладної допомоги в одній з лікарень міста Саутгемптон, Великобританія. Поруч з роботою художник залишив записку для медпрацівників: «Дякую за все, що ви робите. Сподіваюся, картина трохи підбадьорить це місце, хоч вона й чорно-біла».

 

Бенксі разом з командою побудували парк НЕ РОЗВАГ «Дісмаленд» (з англ. «Dismal» – сумний, гнітючий, похмурий). Це абсолютно протилежний відомому всім парку розваг «Діснейленд». 

«
Дісмаленд» – це «сімейний тематичний парк, непридатний для дітей», як описав його сам Бенксі. А також квінтесенція всього того негативного та сумного, що є в сучасному світі.

Кожна деталь у цьому проєкті продумана. Наприклад, відвідувачів парку зустрічали похмурі співробітники, одягнені у костюми Міккі Мауса. По гучномовцю періодично щось оголошували для того, щоб нагнітати обстановку. Яскраві вивіски пропонували дітям оформити кредит на кишенькові гроші всього під 5000%. Аріель плющило так, що ніби ті, хто дивився на неї, вживали заборонені речовини. Карета Попелюшки перекинулася, і папараці замість того, щоб подивитися, чи вона взагалі жива, безупинно робили фотографіїалюзія на загибель принцеси Діани. На каруселі з різнокольоровими конями їздив м'ясник з ножем. До речі, заради цікавості можете прочитати в інтернеті про деспотичного Діснея та те, в яких умовах працювали мультиплікатори у нього в студії.

Він тримає у таємниці свою особистість, але таки зявляється на світських подіях, графіті-ярмаркахзнімає фільми. І хоча його картини (художник створює невеликі полотна на такі ж теми) продаються за сотні мільйонів доларів на аукціонах, Бенксі влаштовує акції протесту проти такого консьюмеризму та мас-маркету. Він виставляє на продаж оригінали своїх робіт, видаючи їх за копії – всього за десятки доларів.

Де ще подивитися його роботи?

Сайтhttps://www.banksy.co.uk/
Instagram: https://www.instagram.com/banksy/

Радикальна сторона графіті



Графіті завжди передує революції, війні, протесту. Проти влади, за владу, анархію – політика завжди є важливим аспектом стріт-арту. Після викрадення і розстрілу 43 студентів у мексиканському місті Ігуала, художники масово розписали стіни провокаційними графіті проти місцевої поліції та на честь загиблих. Усім відомий поцілунок Брежнєва та Гонеккера як втілення «перестройки» та початку руйнації Берлінської стіни. Темам сексизму та расизму присвячені сотні тисяч графіті, переважно невідомих митців. Норман Роквелл з 60-х присвятив життя створенню антирасистських графіті в американських школах.


То це мистецтво?

Так, у мистецьких колах графіті вже давно називають легітимною формою мистецтва. Для молодих людей це невідємна форма урбаністики. Важливим є акцент на колір і композицію. Якщо при цьому у малюнку присутня ще й філософія, «некомфортна правда», це надає йому особливого змісту, завдяки чому такі художники як Баскія чи Бенксі й стали відомимиЦе мистецтво доти, доки воно несе в собі певну заяву суспільству.

Естетичність цих робіт, звісно ж, є субєктивним критерієм і залежить від складності роботи та майстерності виконання. А тепер найцікавіше: графіті не можна дискредитувати як витвір мистецтва тільки через локацію чи тому, що воно намальовано нелегально. Одна лишень манера, суть зображення й те, як воно створюється, є тим основним критерієм, за яким це стає мистецтвом.

Тепер графіті можна побачити не лише на вулицях, а й у галереях. Більше того, їх уже визнали памятками історії, які самі потребують захисту. Наприклад, житель 18-го округу Парижа, який зафарбував на своєму будинку малюнок Блека Ле Рата, був оштрафований за вандалізм.

У Цюріху під охороною держави перебуває «Ундіна» митця Гаральда Неделі. А у Брістолі громадяни вирішили на референдумі визнати графіті Бенксі витворами мистецтва. До слова, це також означає, що певною мірою знищені графіті Бенксі реставруватимуть.

Більше того, розписів на стінах не бояться – за них платять. Девід Чо став одним з найбагатших стріт-арт художників сучасності: він розмалював стіни першої штаб-квартири компанії Facebook разом з Марком Цукербергом.

А може, таки вандалізм?

Так, графіті – це і вандалізм такожОфіційно воно визнано мистецтвом лише в окремо відведених для цього районах у кількох десятках країн, наприклад, Австралії, Бразилії, Польщі, Чехії, Данії. Поза межами це завжди спочатку сприймається як акт варварства – і не тільки тому, що для багатьох графіті залишається таким же непорозумінням, як абстракції чи квадрати Малевича. Райтерипозначаютьпублічну та приватну власність, що спричиняє збитки власникам.

Найчастіше графіті зявляється в тих районах, де найлегше малювати – їх вважаютьнеблагополучнимиі асоціюють зі злочинами та бандами. Такий дух стріт-арту часто закріплюється стереотипами про наркотики й андеґраундні клуби.

Мурали в містах – це теж графіті чи щось інше?



Щось інше. Муралізм – це не графіті, швидше, вуличні фрески. В Україні вже навіть існують певні арт-школи, де навчають такому малюванню, а кількість муралів на вулицях міст України стрімко зростає.

До створення муралів долучаються навіть органи влади. Так, КМДА підтримало міжнародний урбаністичний арт-проект Art United Us, який передбачив створення в Україні 100 муралів. Мета – привернути увагу людей до проблеми війни та насильства. Більшість робіт намалювали в Києві. Графіті різноманітні, з бразильськими, мексиканськими мотивами, але частіше – з автентичними українськими.

У той же час у Києві обєднуються активісти International Xuj Art Foundation, які критично ставляться до муралів, вандалізують їх на знак протесту та вимагають дозволу від місцевих мешканців на їх створення.

Графіті це і мистецтво, і вандалізм. Воно вже давно влилося в урбан-культуру, тому його не можна заперечувати – його треба досліджувати. Багато світових брендів подивилися на це з естетичного боку і використали для своєї продукції як маркетинговий хід. Тож кожен сам для себе вирішує – мистецтво це чи ні.



Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%82%D1%96

https://studway.com.ua/grafiti/

https://dumay.pro/people/velikij-benksi-yak-i-chomu-vin-stav-geniyem-suchasnosti?fbclid=IwAR2KiUBsBLmVaJ50SYnwjI4TApTIISchNG_6oTbjuWjLuft5oCZKCDxjUeM

https://www.youtube.com/watch?v=AnXah4qgnKw

https://www.youtube.com/watch?v=bU-HvBxiIl0

https://www.youtube.com/watch?v=um4ynf7buTw