середа, 20 грудня 2023 р.

Дейв Маккін(до 60-річчя від дня народження).

                                                                 ДЕЙВ МАККІН


                                                                                 1963р. (59 років)

Дейв Маккін — британський ілюстратор, фотограф, режисер, графічний художник і автор коміксів.

Під час своєї поїздки до Нью-Йорка в 1986 році, ілюстратор познайомився з Нілом Гейманом, разом з яким вони почали роботу над коміксом

                                                     «Рипучі футляри»


 який вийшов 1987 року. У 1988 році працював над коміксом 

                                     «Чорна орхідея» (англ. Black Orchid),


 а також обкладинками для коміксів «Посланець пекла» (англ. Hellblazer).


Починаючи з 1989 року створював обкладинки для коміксів Геймана «Пісочний чоловік»,



 і того ж 1989 року спільно з Грантом Моррісоном працював над графічним романом про Бетмена — «Лікарня Аркем».
Згодом також співпрацював з Гейманом над такими дитячими книгами, як «Трагічна комедія або комічна трагедія містера Панча» (1994),
 «День, коли я обміняв свого батька на дві золоті рибки» (1998)

  «Вовки у стінах» (2003)

, а також дитячими романами
 «Кораліна» (2002),

а в 2009 ф
ільм який став першим повнометражним ляльковим мультфільмом, та зняли у форматі 3D,та «Книга кладовища» (2008).

2006 року «Вовки у стінах» адаптовано під
 мюзикл, прем'єра якого відбулася в Глазго. У 2011 році Маккін працював з Річардом Докінзом над науково-популярною книгою для дітей «Магія реальності» (англ. The Magic of Reality).

У січні 2005 року на фестивалі Sundance відбулася прем'єра його першого фільму «Дзеркальна маска»,


сценарій до якого написав Ніл Гейман. До цього він брав участь у виробництві декількох музичних кліпів і короткометражних фільмів. Вихід його другого фільму «Луна» (англ. Luna
відбувся 2014 року.

2016 року презентував комікс «Чорний пес: Мрії Пола Неша» (англ. Black Dog: The Dreams of Paul Nash),


 який розповідає про життя англійського художника першої половини XX століття.


Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B9%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%96%D0%BD




"Едвард Мунк і "Крик" його душі"(до-160 річчя від дня народження).

                                                         ЕДВАРД МУНК

                        1863-1944

Едвард Мунк народився 12 грудня 1863 в місті Летен в родині військового лікаря.

Мунк в 1879 році вступає в технічну Вищу школу в Осло. Але незабаром зрозумів, що це не його і вступив в Державну академію мистецтв і художніх ремесел. Його викладачами були скульптор Міддльтун і живописець Крістіан Крог.
Едвард Мунк в 1885 році їде в Париж і відвідує останню виставку імпресіоністів. В цей час також він створив першу свою картину, яка стала широко відомою – «Хвора дівчинка».

А його персональна виставка відбулася в 1889 році. Завдяки академічній стипендії він зміг виїхати до Європи і проживати в Берліні і Парижі.

Мунк, перебуваючи в Німеччині, разом з берлінськими художниками організовує виставку. Але картини Едварда спровокували скандал, і вона достроково була закрита.
В кінці 1890-х норвезький художник працює над циклом картин «Фриз життя – поема про кохання, життя і смерть».  — цикл робіт  задуманий ним з метою відобразити всі основні аспекти людського буття. Перші роботи циклу були створені ним на початку 1890-х років, однак в такому вигляді, яким його задумав художник, фриз демонструвався тільки в 1902 році в галереї Берлінського сецесіону.
Картини, що розмістилися на чотирьох стінах виставкового залу, становили чотири розділи:
                                             «Народження кохання»,

Червоне і біле (1894)
                                                                    Очі в очі (бл. 1895)
             Танець на березі (бл. 1900)
Поцілунок (бл. 1892)
«Розквіт і захід кохання»,
Попіл (1894)
 
Вампір (1893)

Сфінкс (Три віки жінки) (1893-95)
«Страх життя»
Тривога (1894)
Червоний плющ (1898-1900)
Голгофа (бл. 1900)
Крик (1893)

«Смерть». 
При смертному ложі (Агонія) (1895)
Смерть у кімнаті хворого (1893)
Обмін речовин (1898)

Мунк в 1893 році створює свою найвідомішу картину – «Крик». Зараз картина зберігається в Норвежській національній галереї в Осло. Одного разу він познайомився з молодою багатою норвежкою. Вона настільки закохалася в художника, що наполягала на весіллі цілих 4 роки. У 1902 році друзі Мунка і його дівчина вирішили розіграти його і ініціювали смерть коханої. Недбайливі друзі художника розраховували на те, що швидке «воскресіння» дівчини змусити його одружитися. Але розіграш Мунку не припав до душі. Він посварився з друзями і отримав нервовий зрив. Згодом в 1908 році художник потрапив в Копенгагенську психіатричну клініку з душевним розладом. Провів він там півроку, продовжуючи малювати.

З 1909 року різко змінюється його стиль малювання, з’являються різкі, яскраві і контрастні кольори. У 20-тих роках ХХ століття у Мунка виявилася недуга очей, через яку Едвард практично перестав писати. Персональні виставки художника в великих європейських містах стали організовуватися в останні роки його життя. У 1933 році його прийняли в кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа.
Помер художник 23 січня 1944 року поблизу Осло в Екель.

Цікаві факти:

1.У нього було четверо братів і сестер, і він був другою дитиною в сім’ї. У 5 років він втратив матір, а пізніше і сестру. Вони заразилися туберкульозом і раптово померли. Ця трагедія сильно вплинула на хлопчика.

2.Мунк був хворобливою дитиною, взимку він не відвідував школу. Він почав малювати, щоб хоч якось зайняти себе.

3.На честь художника назвали кратер на планеті Меркурій.

4.У віці 60-ти років у Мунка сталося крововилив в правому оці, що негативно відобразилося на його роботах.

5.Найвідоміші картини Едварда Мунка – «Крик» і «Мадонна». На них було скоєно деякого роду «замах» в музеї, де вони виставлялися. Картини трохи були подряпані і зіпсовані в деяких місцях.

6.Картина “Крик” була продана за 119 мільйонів доларів в 2012 році.

7.Мунк страждав психічним розладом, що відобразилося в його манері малювання.

8.Слава і визнання творчості спіткали Мунка в 70-річному віці.

Джерела: https://dovidka.biz.ua/edvard-munk-biografiya-ta-tsikavi-fakti
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B8%D0%B7_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F


Гектор Берліоз (до -220 річчя від дня народження).

                                                             ГЕКТОР БЕРЛІОЗ

                                                                            1803-1869



Гектор Берліоз народився 11 грудня 1803 року в містечку Ла-Кот-Сент-Андре в родині лікаря. Батько займався з ним латиною, географією, музикою, історією. Він віддав Гектора вчитися грі на гітарі і флейті. Уже в 12 років Берліоз складав для місцевого ансамблю музику.

За наполяганням батька він вступив в Медичну паризьку школу в 1821 році. Але через три роки, Гектор покинув навчання. У 1826-1830 роках навчається у Жана Франсуа Лесюера в Паризькій консерваторії. У 1830 році отримує почесну консерваторську нагороду – Римську премію, яка дозволила йому 2 роки перебувати в Італії. Під час навчання в консерваторії він створює свій найкращий твір – «Фантастичну симфонію».В Італії композитор створив симфонічний твір «Le retour a la vie» і увертюру «Король Лір». Його музичні твори ​​завойовували все більшу популярність. У 1834 році він написав симфонію «Гарольд в Італії», що нагадує про його перебування в країні і захоплення творчістю Байрона.

У Парижі в 1838 році відбулася прем’єра його опери під назвою «Бенвенуто Челліні». Публіка прийняла її не дуже тепло і оперу згодом виключили з репертуару. У 1839 році композитор завершує третій великий  твір для хору, солістів та оркестру – симфонію «Ромео і Джульєтта» трагедії У. Шекспіра.

Гектор Берліоз часто присвячував свої твори героям Липневої революції 1830 року, в якій він і сам брав безпосередню участь ( «Четверта симфонія», «Реквієм»). Вони виконуються під відкритим небом на площах великою кількістю виконавців.

Крім композиторської діяльності, Берліоз був відомий, як і видатний диригент. У 1843 році він гастролював в Росії, Англії, Австрії, Чехії, Німеччині, Угорщині.  Гектор Берліоз був першим в історії гастролюючим диригентом жанру виконавського мистецтва, який виконував не тільки свої твори, а й творіння інших авторів. Концертна діяльність допомогла йому зробити художні відкриття. Гектор Берліоз придумав нові поєднання тембрів і незвичайні тембри, ввів в музику нові штрихи у струнних інструментів. Свої ідеї він узагальнив в «Трактаті про сучасне інструментування і оркестровку». Його перу належить також «Диригент оркестру» – нарис про мистецтво.У Парижі в 1846 році відбулася прем’єра його драматизованої ораторії під назвою «Засудження Фауста» (по Йогану Гете). Публіка зустріла її прохолодно і після цього композитор симфоній більше не складав.У 1854 році він створив кантату «Дитинство Христа» і оперу «Троя». У 1856 році його прийняли в члени Інституту Франції. Останнім твором Берліоза була опера «Беатріче і Бенедикт» в 1862 році. У період 1867-1868 років композитор знову відвідує Росію, де публіка завжди його тепло приймала.

Помер великий композитор 8 березня 1869 року.

Гектор Берліоз твори – «Гарольд в Італії», «Траурно-тріумфальна симфонія», «Ромео і Джульєтта», «Таємні судді», «Король Лір», «Фантастична симфонія», «Мрія і Капріс», «Роб-Рой», «Римський карнавал», «Бенвенуто Челліні», «Беатріче і Бенедикт», «Троя», «Леліо, або Повернення до життя», «Клеопатра після битви при Акції», «Остання ніч Сарданапала».

 Цікаві факти:

1.Був двічі одружений. Першою дружиною композитора була ірландська актриса Гарріет Сімпсон. Одружилися вони в 1833 році, а на початку 40-вих розлучилися через невиліковну нервову хворобу дружини. Після її смерті Гарріет Берліоз одружився зі співачкою Марією Ресіо. Вона також раптово померла в 1854 році. Від першого шлюбу у композитора був син, який помер в 1867 році.

2.Він був першим композитором національної французької школи.

3.Його твори стали популярними серед співвітчизників в період Франко-прусської війни (1870 рік).

4.Син Берліоза – Луї Берліоз, служив капітаном на торговому судні. Коли він перебував на Кубі, то підхопив жовту лихоманку, внаслідок якої і помер 5 червня 1867 року. Гектор Берліоз дізнався про смерть сина лише через місяць.




Зображення Г. Берліоза на 10 франковій французькій банкноті (1972-1978 рр.)

Джерела: 

https://dovidka.biz.ua/gektor-berlioz-biografiya-ta-tsikavi-fakti


середа, 6 грудня 2023 р.

Майстер- клас "Оригінальні сніжинки"

 Для того щоб виготовити такі сніжинки вам знадобиться:

1.Одноразові палички для кави

2.Клейовий пістолет




3.Фарби



4.Блискітки



5.Клей ПВА













пʼятниця, 10 листопада 2023 р.

Параска Петрівна Хома (до 90-річчя від дня народження)

ПАРАСКА ХОМА

1933—2016



Творчість майстрині з села Чернятин Івано-Франківської області мистецтвознавці ставлять поруч з роботами Ганни Собачко-ШостакКатерини БілокурМарії ПриймаченкоНадії Білокінь, Тетяни Пати. Малювала Параска Петрівна з дитинства, але громадськості її творчість стала відома у 1968-у році, коли її син Ярослав, учень Косівського училища прикладного мистецтва, показав малюнки матері своєму вчителеві – професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за сприяння директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми. Тоді художниця працювала з особливим піднесенням: за два місяці створила десятки малюнків серій “Квіти”, “Жоржини”, “Гвоздики”, “Соняшники”, “Маки”, “Чорнобривці”, “Садові квіти”, “Квіткові пісні”, “Врожай”, “Павичі в квітах”, “Півник”.
















Твори Хоми відзначаються безкрайньою фантазією, соковитістю кольорів, вільною симетрією, невимушеним ритмом, умінням декоративно вирішувати площинність зображення. Від природи позичає майстриня настроєві та колористичні мотиви, відкриваючи безмежні декоративні можливості навколишнього світу. Параска Хома, як і славнозвісні в Україні петриківські майстри, створює свої квіткові композиції без попередньо наміченого контуру, не послуговуючись ніяким мірильним інструментом.

В творчому доробку художниці – понад 5 тисяч творів, що зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина; в приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії.