четвер, 24 вересня 2026 р.

"Творча спадщина Тимофія Бойчука"

    Тимофій Бойчук  (27 вересня 1896, Романівка, нині Теребовлянського району Тернопільської області - березень 1922, Київ) - український живописець, що творив у жанрі монументалізму, станкового живопису, книжкової графіки та плакату. Він був молодшим братом Михайла Бойчука та його найвидатнішим учнем. 

    Народився Тимофій Бойчук 27 вересня 1896 року в багатодітній родині селянина-рільника Левонтія Бойчука в селі Романівці на Теребовлянщині, що у ті часи входила до складу Австро-Угорської імперії. Він був на 14 років молодший за свого брата Михайла. Ходив до сільської школи, допомагав батькові в господарстві, а у вільний час любив малювати. Шістнадцятилітнім приїхав до Львова, щоб стати учнем-підмайстром свого старшого брата Михайла.

    Як учень Михайла Бойчука, Тимофій брав участь у реставрації іконопису в Національному музеї та в монументальних розписах каплиці Святого Духа у Львові. Згодом, у 1914 р., разом із братом Михайлом, Софією Налепінською та Миколою Касперовичем, Тимофій реставрував іконостас церкви Трьох Святих у селі Лемеші на Чернігівщині. 

    І навчання, і працю перервала Перша світова війна. Братів Бойчуків, як підданих Австро-Угорської імперії, інтернували: спершу в Уральськ, а потім – в Арзамас, де вони перебували до революційних потрясінь 1917 р., “з ходженням по етапу і пів голодним існуванням”. 

    У грудні 1917 р., повернувшись до Києва, Тимофій вступив до майстерні ікони і фрески (пізніше перейменовану у майстерню монументального живопису), яку в Українській академії мистецтва, заснованій у період української державності, очолив його старший брат Михайло.

    Тимофій Бойчук  прожив яскраве, але коротке мистецьке життя, відтак творів, що дійшли до нас, небагато. З періоду заслання в Арзамас збереглися малюнки “Чистять рибу” і “На пристані”, а також – темперний живопис “Дві жінки з насінням” (всі 1916).

“Дві жінки з насінням”, 1916 р. 

     Під час навчання в Академії, влітку 1919 р., Тимко Бойчук, разом з іншими учнями монументальної майстерні – Василем Седлярем, Оксаною Павленко, Іваном Падалкою – брав участь у розписах клеєвими фарбами чотирьох корпусів Луцьких казарм у Києві. Пензлю Тимка Бойчука належало кілька композицій: “Оранка” (відома лише з недосконалої фоторепродукцією), “Табір червоноармійців”, “З одного казанка”. Розписи “Демонстрація” і “Зустріч з прапорами” Тимко виконав у співавторстві з Мусею Трубецькою. Композиції мистця вражали вмілим поєднанням “ліричного начала з епічно-величавим піднесенням простого життєвого факту”. 

    Наступною колективною працею за участі Тимофія Бойчука стало декоративне оформлення Київського оперного театру до Всеукраїнського з’їзду повітових виконавчих комітетів (1919), де разом із Сергієм Колосом він виконав панно “Коваль”, а також – художнє оформлення Кооперативного інституту (1920), яке не збереглося. Натомість збереглися станкові твори художника того періоду: “Садять картоплю”, “Груповий портрет”, “Перекупки”, “На пасовиську”, “У шевській майстерні”, “Годівля свиней”, “Біля яблуні” (1917-1920).

“На пасовиську”, 1917 р.

“Біля яблуні”, 1919-1920 рр.

Всі твори художника вирізняються стилевою однорідністю і своєрідною лапідарністю. Наприклад, у композиції “Біля яблуні” Тимко Бойчук надзвичайно витончено вирішив проблему синтезу прийомів іконопису й проторенесансного живопису. Щоб увиразнити вишуканий декоративний абрис крони яблуні, художник змалював небо цільною однотонною плямою, згідно із традиціями візантійського малярства. А пагорби зображені суголосно з іконописними канонами – зменшуються до лінії горизонту. Водночас робота вражає складністю колористичної побудови, дещо відмінної від стримано-приглушеного колоризму бойчукістів. У жанрі книжкової графіки Тимко Бойчук створив тоді серію ілюстрацій до збірника “Українські легенди”, який видало товариство “Волошки”, та ілюстрації і обкладинку до дитячого збірника “Барвінок” (1919).

                          Обкладинка до дитячого збірника “Барвінок”, 1919 р.

    Вже після смерті художника його твори експонувалися на виставках українського мистецтва у Москві, Харкові, Венеції у 1927 – 1928 рр., зокрема – на Венеційській бієнале 1928 р.
Частина його творів безслідно зникла після арешту старшого брата, а частина (зі спецфонду Державного українського музею), згідно із рішення спеціальної комісії від 8 вересня 1937 р.: "підлягають знищенню… три роботи Бойчука Тимка: 1) “Під яблунями”, 2) “Портрет старого”, 3) “Портрет дівчини з хлопцем”.

“Портрет дівчини з хлопцем”, 1918-1919 рр.

    Голод і розруха 1921 року довели молодого митця до невиліковного туберкульозу.

 Із збільшенням інтересу до творчості бойчукістів, після відновлення незалежності України зроблено деякі кроки з увічнення пам’яті в меморіальному просторі: у Романівці – рідному селі Михайла і Тимофія Бойчуків – встановлено пам’ятник видатним українським художникам.


 Джерела:

https://boychukists.com/artist/tymofij-bojchuk/

https://www.istpravda.com.ua/columns/2024/09/27/164331/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B9%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87