ARТ- територія

МУЗИЧНА ПОДОРОЖ «СЛАВЕТНА ДОНЬКА УКРАЇНИ» (до 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької, української оперної співачки)

Соломія походила не просто зі шляхетного, а давнього роду: батько Амвросій – священник, мама Теодора Марія – донька священника і письменника Григорія Савчинського. Рід Крушельницьких мав свій герб і отримав шляхтицький титул ще у 1395 році від короля Володимира Ягайла.

Грати на фортепіано Соломія навчилася у 7 років, а її вчителькою була Євгенія Барвінська, мати українського композитора Василя Барвінського. Музикою захоплювалися рідні брат та дві сестри Соломії, які теж згодом стали співачками, але найбільші здібності все ж мала Соломія. Вона навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики» і у 19 років вмовила батьків дозволити їй вступити до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.

У 20 років Соломія вперше вийшла на велику сцену Львівської консерваторії – виконала головну партію в ораторії Генделя «Месія». У 21 рік відбувся її перший оперний дебют: партія Леонори в опері «Фаворитка», а в 22 вона вже отримала запрошення на роботу від Львівського оперного театру, але обрала навчання оперному співу в Італії.

Знаменита викладачка оперного співу Фауста Креспі, яка підготувала не одну тодішню оперну зірку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць і захоплювалася її природнім лірико-драматичним сопрано.

Оперну кар’єру Соломія почала у 23 роки, стрімко завойовуючи всі головні європейські сцени від Італії до Австрії, гастролюючи навіть у Чилі, Єгипті, Аргентині. Вона виконала головні жіночі партії в усіх відомих операх: «Аїда», «Трубадур», «Фауст», «Страшний двір», «Африканка», «Чіо-Чіо-Сан», «Кармен», «Електра», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама». Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри – вони обожнювали Соломію і називали «Вагнерівською примадонною» XX століття.

Цікаві факти

1. Постійним місцем проживання Крушельницької до 1939 року була Італія. Вона з гастролями відвідала Португалію, Єгипет, Алжир, Іспанію, Чилі, Аргентину, Бразилію та Францію

2. В 1910 році вона вийшла заміж за Чезаре Риччоні, адвоката. Разом вони прожили щасливих 26 років подружнього життя в італійській Тоскані. Після його смерті в 1939 році Соломія переїздить до Львова, де її застала Друга світова війна. До Західної України прийшли «совєти», і співачка стала «заручницею» влади. Жінка так бідувала, що вимушена була давати приватні уроки вокалу.

3. Знамениті партії в операх – «Аїда» та «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно та «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера та «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе та «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» Чехова.

4. На всі свої гастролі оперна співачка брала томик «Кобзаря»

5. Соломія знала 8 іноземних мов.

6. Товаришувала з І. Франком, М. Павликом, В. Стефаником.

7. Мала австрійське та італійське громадянство. Довгий час їй не вдавалося отримати радянське, і виїхати за кордон їй заборонялося. Радянська влада націоналізувала її величезний особняк у Львові, виділивши 4-кімнатну квартиру для проживання разом із сестрою Ганною. Численні прохання про надання громадянства радянська влада задовольнила лише після написання Крушельницькою заяви про передачу до радянської власності своєї вілли в Італії. Віллу було продано владою, співачці адвокат передав лише дуже невелику частину із вирученої суми

8. Допомогу Крушельницькій в отриманні громадянства надав Семен Стефаник, син відомого українського письменника Василя Стефаника. З літератором співачка познайомилася, будучи примадонною Варшавською оперою. До Крушельницької письменник ставився дуже тепло, присвятив їй поезії.

9. В 1944 році вона стає викладачкою Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка. Через вісім років отримала звання професора. Студенти обожнювали її заняття.

10. Свій останній концерт дала у віці 77 років. Виконала на останньому виступі пісню «Краю мій рідний». Мало хто знав, що на той час співачка вже хворіла на рак горла.

11. Померла 16 листопада 1952 року у Львові. Її поховали на Личаківському кладовищі неподалеку від могили Івана Франка, її доброго друга.