“ВЕНЕСУЕЛЬСЬКЕ СОНЦЕ УКРАЇНСЬКОГО ГЕНІЯ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО” (до 150-річчя від Дня народження українського маляра, архітектора, графіка)

Василь Кричевський – один із найвидатніших українських художників-модерністів, архітектор, творець національного модерного стилю в архітектурі, засновник національної кінохудожньої школи. Народився на Сумщині у 1873 році.

Освіта Кричевського пов’язана з Харковом. Починав майбутній митець як технік і розробник проектів для будинків. Молодість припала на захоплення театром корифеїв, який був на харківських гастролях. Спочатку – як глядач, а згодом познайомиться особисто з Саксаганським, Садовським та іншими – у родині Алчевських. Але справжнім поворотом у свідомості Кричевського можна назвати почуту ним популярну лекцію його вчителя архітектора Сергія Загоскіна про розкопки Гайнріхом Шліманом Трої. За життя Шлімана вважалося, що “Іліада” і “Одіссея” – геніальні вигадки, а самого Гомера, як і Трої, не існувало. Раптом довели, що Троя реальна (а Шліман під час експедицій керувався Гомеровими творами як путівником!).

Кричевський вирішив довести іншим, що Україна так само “не є щось видумане”, і розвинув свій талант митця, науковця, колекціонера. Про нього можна сказати словами Джеффрі Чосера: “Він мав за втіху вчитися й навчати” (переклад М. Стріхи). Прикметно, що в цей період художник захопився саме англійським мистецтвом, а також філософією мистецтва Джона Рьоскіна (Раскіна) – можливо, і тому стиль Кричевського такий оригінальний і виявляє тяжіння до модерну. Показати мистецтво як науку – але показати легко, – ось що можна назвати гаслом життя Василя Кричевського. Наполеглива праця і різнобічний підхід зробили справжнє диво: коли Кричевський хотів у Петербурзі вступати до Академії Мистецтв, то як випробування йому доручили зробити копію з паризької роботи. Копія виявилася такою точною, що професори відрадили митцю вступати до Академії, бо він уже справжній фахівець. Тому хай працює як раніше, але частіше виставляється. Далі були виставки – і в Україні, і в Парижі, Берліні, Празі…

Малярська творчість Василя Кричевського займає особливе місце. Він був видатним малярем-пейзажистом, співцем світла й повітря. Почавши малювати ще в 1890-х роках під впливом французького імпресіонізму, він скоро виробив свою власну малярську мову і створив величезний доробок — коло 3 000 великих та менших образів, переважно — краєвидів України та морського узбережжя Криму. На жаль багато з цього загинуло в подіях революції та Другої Світової війни. В своїх картинах, що дорівнюються найкращим працям західно-європейських майстрів, Василь Кричевський чарує прозорістю фарб, світлом і умінням передати локальний характер краєвиду.

                                                   На березі річки, 1943

             Краєвид Полтавщини, 1921

             Сакля, 1929

В. Г. Кричевський виставляє свої твори на виставках починаючи з 1897-о року; вони завжди були лакомим об’єктом збирання і прикрашали собою і картинні галерії та музеї міст — Києва, Львова, Одеси, Полтави, Харкова тощо, — і приватні збірки цінителів мистецтва, починаючи від письменників Михайла Коцюбинського й Панаса Мирного, або професора Михайла Грушевського та Митрополита Андрія Шептицького на початку століття — і кінчаючи меценатами Митрополитом Мстиславом Скрипником і Кардиналами Йосифом Сліпим та Євгенієм Тіссераном в наші часи. Багато його малярських творів розпорошено по країнах Західньої Європи та Північної й Південної Америки.

Найвідомішими його роботами стали «Гребля Квітки-Основ’яненка» (1899), «На Дніпрі» (1900), «Крим» (1901), «Ярмарок» (1913), «Кам’яна баба» (1925), «Пейзаж» (1934) та інші твори.

             Українське село, 1943

              Натюрморт з лялькою, 1949

             Сан-Франциско, 1952

             Михайлівський собор у Києві, 1952

В Україні його картини зберігаються в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві, Каневі, у приватних колекціях.

Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша — в Українському музеї Нью-Йорка. У 2003 онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала приблизно 300 робіт Кричевського від його доньки Галини Кричевської-Лінде, що мешкає у Венесуелі, до Харкова, Полтави, Лебедина, Києва в дарунок українським музеям. Зокрема, до сорока творів містяться в колекції Харківського художнього музею. Унікальна колекція картин художника зберігається в Музеї української діаспори в Києві. Творчість художника представлена в зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку.

Крім малярства, у якому Василь Кричевський був типовим представником ліричного українського імпресіонізму, графіки, де він пов’язував сучасність із здобутками книжкових прикрас XVII–XVIII століть, виконавши в цьому дусі, між іншими цінними працями, проект прийнятого Центральною Радою українського державного герба, його вважають творцем нового українського стилю в архітектурі.

Основні роботи: Полтавське земство (1903-1908), 

Народний будинок у м. Лохвиці на Полтавщині,

 будинок Грушевських та школа ім. С.Г. Грушевського у Києві, ряд міських та приміських житлових будов, проект відновлення будинку Т.Г.Шевченка у Києві, конкурсний проект павільйону УРСР на виставці в Москві (1923), проект і макет сільського клубу-читальні на всесвітній виставці в Парижі (1925), інтер'єри будинку історичної секції ВУАН, перша черга "РОЛІТу" - будинок письменників у Києві (1928, в формах експресивного конструктивізму), меморіальний музей Т.Г.Шевченка в Каневі (1932-1939, в неокласичних формах з орнаментальними фрагментами українського стилю).

Василь Кричевський, уже визнаний архітектор і живописець, поринає у нову пристрасть – книжкову графіку. На замовлення історика Михайла Грушевського він береться за візуальне оформлення «Ілюстрованої історії України», популярного видання для всіх. Перед авторами інноваційне на той час завдання – ілюструвати книжку фотографіями або рисунками автентичних артефактів, а не фантазійними малюнками, як тоді практикувалося. З цієї нагоди у серпні 1911 року Василь Кричевський вирушив до Кракова досліджувати архіви Ягеллонської бібліотеки, яка й донині зберігає унікальні фонди з історії України. На той час бібліотека знаходилася у готичній будівлі Collegium Maius, яка з XV ст. стоїть у середмісті Кракова. До книжки Грушевського художник зробив понад 30 рисунків та обкладинку. 

У книжковій графіці Василь Кричевський обрав лінію співавторства – його оформлення мало відповідати духу твору, а авторові він, як правило, надавав до кількадесят варіантів можливої обкладинки. «Обдумана асиметризація з контрастами, з поступовим розгортанням та архітектурною витриманістю дає такий самий ефект, як розгортання та наростання дії в творі драматичному чи музичному», - пояснював графік. За десятиліття праці у графіці Кричевський розробив власний упізнаваний стиль: лаконічний, геометричний (тому йому добре вдавалися конструктивістські малюнки), часто з елементами народної символіки й української книжкової графіки XVII-XVIII ст. Суто кричевським елементом стало зображення виноградного грона у вигляді трикутника, у якому в шаховому порядку розташовані менші трикутники. Такі виноградні лози прикрашають пам’ятну плиту на могилі митця, виконану у формі витягнутого шестикутника, іншої невід’ємної ознаки стилю Кричевського. 

1943 року художник із сім'єю виїхав на захід. Працював у Львові під покровительством Андрея Шептицького. Через Братиславу, Бжецлав, Аугсбург дістався Парижа. Згодом перебрався до Венесуели. Дорогою втратив майже всі свої роботи. У південній Америці малював батьківський дім у Ворожбі на Сумщині, садибу діда в Лебедині, Богдана Хмельницького на Софійській площі в Києві, селянські будинки України.

Василь Кричевський прибув у Каракас разом зі своєю дружиною Євгенією 1 квітня 1948 року. Туди їх викликала дочка Галина, яка переїхала до Венесуели раніше разом зі своєю сім’єю. Великій родині емігрантів велося нелегко – було сутужно з грошима, доймали побутові незручності, місцеві хвороби і скорпіони. Але тут, як і будь-де, Василь Кричевський абстрагувався від дійсності творчою роботою. Йому вже виповнилося 75, проте жага працювати не зникла. По дорозі до Каракаса він малює етюди Ґібралтару, Ґваделупи і Мартініки. На місці – навколишні пейзажі та натюрморти.

На початку своєї художньої кар’єри Кричевський малював акварелі, а потім вже перейшов на олійний живопис. Його улюблений жанр – пейзаж: краєвиди природи, урбаністичні пейзажі, архітектура. М’які імпресіоністичні роботи відповідають характеру художника з його здатністю уважно спостерігати, запам’ятовувати і точно відтворювати деталі, передавати настрій у грі світлотіней. Він ще встиг показати свої роботи на кількох виставках. Але захворівши навесні 1952 року, практично припиняє мистецькі вправи – 15 листопада Григорій Кричевський відбув в останню путь.

 

ПОСИЛАННЯ

1.            https://uaview.ui.org.ua/ua/artist/Krychevskyi-Vasyl

2.            https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1645

3.            https://bastion.tv/sogodni-den-pamyati-odnogo-z-najtalanovitishih-ukrayinskih-mitciv-hh-stolittya-vasilya-krichevskogo_n43622

4.            https://gazeta.ua/articles/history/_vasil-krichevskij-malyuvav-ukrayinski-hati-u-venesueli/814341

5.            https://uartlib.org/vasil-krichevskiy-mayster-epohi-vidrodzhennya/

6.            https://nashavira.com.ua/istoriia/narodnyj-dim-v-lohvytsi-znyshhena-pam-yatka-ale-ne-pam-yat/