Онлайн-мозаїка “Від Різдва до Маланки звучать щедрівки та колядки”.

 

ВІД РІЗДВА ДО МЕЛАНКИ звучать ЩЕДРІВКИ  ТА КОЛЯДКИ

 

 

 

Різдвяно-новорічні свята – найулюбленіша    пора  всіх  українців, особливо дітей.

Неможливо уявити різдвяного святкування без коляди, вона звучить, здається, скрізь, нагадуючи про народження Ісуса. Не одне століття з різдвяними піснями в Україні ходять від хати до хати, даруючи людям святковий настрій, натхнення та надії на краще.

Колядка (від латинського "календи" - назва першого дня місяця у давніх римлян) - це обрядова пісня з побажаннями багатства, доброго здоров`я, хорошого врожаю. Виконувалися колядки на Різдво, переважно в ніч під саме Різдво. Господарі виносили колядникам частування, а ті їм бажали всіляких гараздів.

Колядники готували колядки та вертепи, а до церкви йшли у найкращому вбранні. Зараз традиції мало збереглися. Якщо ще років по селах ходили вертепи, то зараз їх нечасто можна зустріти. Збереглась лише традиція 12 страв, але часто готують не усі страви, або заміняють їх на традиційні наїдки і наливки.

***

Я маленький пастушок
Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.

***

Колядин, колядин....
Колядин, колядин,
Я у батька один.
Мене не дивуйте
Ковбасу лаштуйте.
Колядин, колядин,
Я у батька один.
По коліна кожушок, -
Дайте, дядьку, пиріжок!

***

А у місті Русалимі, рано-рано на Йордан.
Сталося там три новини, рано-рано на Йордан.
Сталася там та новина –
Породила Діва Сина, рано-рано на Йордан.

Ой зійшлися всі святії, рано-рано на Йордан.
Всі святії небеснії, рано-рано на Йордан.
Стали вони раду мати,
Як Дитятку ім’я дати, рано-рано на Йордан.

Довго вони міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Павлом назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста не злюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.

Знов думали-міркували, рано-рано на Йордан.
І святим Петром назвали, рано-рано на Йордан.
Та Пречиста незлюбила,
Під престолом положила, рано-рано на Йордан.

Аж в кінці святі згадали, рано-рано на Йордан.
Та ім’я Ісус надали, рано-рано на Йордан.
А Пречиста полюбила,
На престолі положила, рано-рано на Йордан.

І ми Його полюбили, рано-рано на Йордан.
До вертепу поспішили, рано-рано на Йордан.
Щоб послав нам кращу долю,
Україні знов дав волю, рано-рано на Йордан.

***

Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік, пеленами убого повився.

Пастушки з ягнятоком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Цього дому господарю і цій господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні!

 Тексти та ноти народних колядок ви можете  знайти за посиланням: https://nashe.com.ua/song/11062

А також послухати за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=dgZBrSNVXSA

https://www.youtube.com/watch?v=F0M6ODjHlAg

https://www.youtube.com/watch?v=ZmH622yiQjw

https://www.youtube.com/watch?v=haWkw1eInIw

https://www.youtube.com/watch?v=N6MCHmfg3jc

13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня – свято Василя, або старий Новий рік. У передноворічну ніч діти співають під вікнами сусідів щедрівки, або маланкують. Щедрівки – твори, які передавали настрої та бажання простого народу, будили його уяву про краще життя, зачаровували слухачів щедрістю та поезією слова.

Дійовими особами Маланки виступали тварини – «коза», «журавель», «бик», демонологічні персонажі. Центральну роль Маланки виконував парубок, перевдягнений у народне вбрання дівчини. Під хатою або зайшовши до неї, учасники дійства розігрували кумедні сценки – інтермедії. За традицією, щедрувати-маланкувати  13 січня ходять тільки дівчата, а наступного дня на свято Святого Василя посівати мають лише хлопці. «На щастя, на здоров’я, на Новий рік» - саме так поздоровляли хазяїв з Новим роком і, розкидаючи зерно, бажали доброго врожаю, здоров’я та удачі.

 

 ***

Щедрик, ведрик
Щедрик, ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Решетце овса
І колядка вся!

***

Сію, сію, посіваю
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!

***

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я.
А пан, як господар.
Господиня, як калина.
А діточки, як квіточки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я!

***

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Наша Меланка з Дністра була,
З Дністра воду ба й носила.

З Дністра воду ба й носила,
На камені ноги мила.

На камені ноги мила,
Тонкий фартух замочила.

Повій, вітре буйнесенький,
Висуш фартух тонесенький.

Приспівка:
Наша Меланка як чотири дуби,
Пустіть до хати – гуляти буде!
Наша Меланка як чотири дошки,
Пустіть до хати погуляти трошки!

***

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару, -

Там овечки покотилися,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/shchedrik-shchedrik-shchedrivochka-tekst-shchedrivki-video-vistupiv-11280791.html

Тексти та ноти народних щедрівок ви можете  знайти за посиланням: https://nashe.com.ua/song/11062

А також послухати за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=u6DdENKE61k&feature=emb_logo

https://www.youtube.com/watch?v=ZZEMvVcf5-Q

https://www.youtube.com/watch?v=I-A2rwa1rCc

https://www.youtube.com/watch?v=OT575lzawv8

https://www.youtube.com/watch?v=N6MCHmfg3jc

Марія Оксентіївна Примаченко.

 Марія Оксентіївна Примаченко, також Приймаченко — 

українська народна художниця, 

представниця "наївного мистецтва".

Видатна українська художниця Марія Примаченко майже все життя прожила в селі у той час, як її картини підкорювали світ – Париж, Варшаву, Софію, Монреаль, Прагу і навіть Пекін. Нею захоплювалися Пікассо і Шагал.
Скажемо чесно: коли народилась Марія Примаченко – ми не знаємо. Ніхто не знає. За одними джерелами, 31 грудня 1908 року, за другими – 1 або 2 січня 1909-ого, за третіми – 12 або 13 січня. Найчастіше як дату народження художниці вказують 12 січня. Отже, ми пристанемо до думки загалу і тепер напишемо ствердно – Марія Примаченко народилась 12 січня 1909 року. Хоча… Навколо прізвища теж багато суперечок – Примаченко або Приймаченко. Ми вживаємо Примаченко, бо всі свої роботи вона підписувала саме так. Щодо місця, де вона виросла, все просто – село Болотня на Київщині. Мисткиня безліч разів мала змогу звідти поїхати назавжди, але «назавжди» так і не сталось.
У дитинстві Марію спіткала хвороба, яка давала знати про себе все життя – поліомієліт. Це інфекційне захворювання, яке вражає нервову систему та призводить до паралічу. У художниці були вражені ноги, тож вона пересувалась на милицях. Згодом вона перенесла три операції, під час яких ламали кістку на нозі, і одягла протез. Так їздити до різних міст, аби бути присутньою на численних власних виставках, було значно комфортніше.
Творчість у родині Примаченків була в пошані. Батько був теслею, мати – найкращою майстринею з вишивки на селі, а бабуся створювала віртуозні орнаменти на писанках. Марія ж розпочала свій шлях у мистецький світ з глини.

«Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей (глину). Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату», – розповідала художниця.

Далі – рушники. Примаченко серйозно захопилась вишивкою у 20-30-х роках. Навіть школу для народних майстрів відвідувала. Її помітила інша мисткиня зі столиці Тетяна Флору. Вона й спонукала Примаченко розвивати свій талант. Так почалися експерименти з виробами з глини та фарбами.

Марія Примаченко створювала казкові світи у напрямку наївного мистецтва, або примітивізму.

Що таке «наївне мистецтво»? Це стиль спрощених форм, «чистих» кольорів, порушеної перспективи і свіжого погляду. Часто сюжети картин зав’язані на фольклорі, а зовнішньо нагадують дитячі малюнки. Та у цьому стилі малювали не лише художники-самоучки, а й митці з академічною освітою, які зумисно хотіли скоротити кількість художніх засобів з певною метою.

Центром творчості Примаченко були фантастичні звірі, квіти та сюжети із життя селян. Цей світ дуже простий. Але простий не означає бідний. Художниця ходить довкола образів добра та зла (не всі її звірі – добряки), створює серію картин про Чорнобиль і навіть звертається до американського президента Рейгана з проханням про мир.

Померла Марія Примаченко 18 серпня 1997 року. Проте через свою творчість художниця продовжується в ХХІ столітті. Так, до Дня Незалежності у 2018 році інсталяціями, які є копією її робіт, прикрасили два торговельні центри в Києві.

А в січні 2019-ого стало відомо, що за мотивами творчості Примаченко компанія Art Nation зніматиме мультсеріал та створить мурал.

Джерело:https://zaxid.net/fantastichni_zviri_shho_rozbiglis_svitom_abo_chomu_kartini_primachenko_spravdi_kruti_n1477730

 Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, якій увібрав у себе усі художні стилі ХХ століття, це імпресіонізм, неоромантизм та експресіонізм.

Загалом за роки свого творчого життя Марія Примаченко створила понад 800 картин – більша частина з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Також її картини представлені в найвідоміших державних і приватних галереях Франції, Австрії, Канади, Бельгії, Данії, Швеції та ін.

 

Вашій увазі пропонуємо найцікавіші факти з життя художниці.

·         Писала картини лівою рукою, хоч була правшою.

·         Друга світова війна позбавила Марію Приймаченко чоловіка: він так і не побачив сина, а вона до кінця днів берегла йому вірність. Син Федір був успішним художником-примітивістом (помер у 2008 році). Онуки Приймаченко також уміло тримають пензля у руках.

• Наприкінці червня 2006 з будинку художниці вкрали 77 картин. Частину з них вдалося повернути. Цей випадок вплинув на здоров’я сина Федора, який жив у будинку матері. А його родина стала обережнішою з непроханими гостями (будинок художниці завжди був відкритий для відвідувачів).
• 2009 рік був визнаний роком Марії Приймаченко. Однак, за словами родичів художниці, в Україні більшість заходів, присвячених її пам’яті, відбувалися з порушенням авторських прав. Крім того, популярним зараз стало використання репродукцій картин на календарях, сумках, одязі без дозволу родини Приймаченко.
• При організації і проведенні дитячого Євробачення-2009 НТКУ використовувала в оформленні графічних і поліграфічних матеріалів найвідоміші твори майстрині без узгодження зі спадкоємцями положень щодо авторських прав. Спадкоємці художниці подали до суду. В результаті тривалих переговорів сторони уклали морову угоду, однією з умов якої є визнання Першим національним факту порушення авторських прав на твори Приймаченко.
• У 2013 році розгорівся скандал щодо використання малюнків Марії Приймаченко в якості реклами. Фінська компанія«Марімекко», яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних прінтів був скопійований з робіт великої українки. Масштаби скандалу збільшило те, що фінський авіаперевізник FinnAir в рамках співпраці з «Марімекко» наніс цей малюнок на свої Аеробуси-330, які літають в Нью-Йорк і на Далекий Схід.
• У 1937 картини Марії Приймаченко виставляли в Парижі. Тоді іспанський художник Пабло Пікассо зазначив, що, якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою, ніж він.

 Джерело: https://report.if.ua

Творчість мисткині колекції Хмельницького художнього музею (https://www.facebook.com/khramhohm) представлена творами: «Двоголова лякаха», «Соняшники цвітуть», «Орлиця на калині», «Українські банани сині,сині», «Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад», «Ваня птиці доганя», «Мавпочка грає у дудочку», «Зміючка залізла в горох», «Дарю онуку Івану,що зараз в армії,соняшника», «Такі були звірі до нашої ери», «Лісова кішка», «Зелений змій десятиногий не літає,а по землі ходить…» та ін.

Мистецтвознавець Велігоцька Ніна: «Головним фактором, що визначає неповторність мистецтва Приймаченко, є її рідкісний талант, – саме завдяки своєму натхненному талантові зуміла вона вловити і висловити інтонацію української культури, донести – «на радість людям» - її теплий і людяний тембр…»

 

Палітра творчості В.І. Касіяна

1січня виповнилося 

125 років від дня народження видатного українського художника, засновника школи української графіки, ученого-енциклопедиста, академіка, автора книг про мистецтво і українську графіку, мистецтвознавця, теоретика українського та світового мистецтва, Народного художника СРСР Василя Ілліча Касіяна (1896-1976).                

За своє творче життя художник створив близько 10 тисяч робіт: ґравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури.          Твори Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї, у музеї художника – у місті Снятині (філії Івано-Франківського художнього музею) та в інших музеях України. Це – твори на теми з Т.Шевченка, І.Франка, М.Гоголя, В.Стефаника, П.Тичини, С.Черкасенка, П.Гірняка, М.Ірчана, М.Коцюбинського, А.Тесленка, Лесі Українки, О.Кобилянської, І.Нечуя-Левицького, С.Скляренка, О.Іваненко, Й.В.Гете,  А.Пушкіна...

У 1964 році, до 150-ї річницею з дня народження Т.Г.Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю, створення чисельних портретів, плакатів і ілюстрування п'яти видань “Кобзаря” В.Касіяну, першому серед художників, за створену ним “Шевченкіану” присуджено Державну премію України імені Т.Г.Шевченка.                                                                  Пропонуємо ознайомитися з графічними роботами митця, що знаходяться в колекції Острозького музею.

                             Селянка з покуття

                                  Тарас Шевченко

          Шлях на Прохорівку

                                        Дерева

Тарасові шляхи

                                Т. Шевченко

                             Пам’яті Шевченка

Василю Касіянові належать портрети відомих українських письменників, митців, учених.

 Олена Кульчицька

                           Максим Рильський

Іжакевичу 95 років