Марія Оксентіївна Примаченко.

 Марія Оксентіївна Примаченко, також Приймаченко — 

українська народна художниця, 

представниця "наївного мистецтва".

Видатна українська художниця Марія Примаченко майже все життя прожила в селі у той час, як її картини підкорювали світ – Париж, Варшаву, Софію, Монреаль, Прагу і навіть Пекін. Нею захоплювалися Пікассо і Шагал.
Скажемо чесно: коли народилась Марія Примаченко – ми не знаємо. Ніхто не знає. За одними джерелами, 31 грудня 1908 року, за другими – 1 або 2 січня 1909-ого, за третіми – 12 або 13 січня. Найчастіше як дату народження художниці вказують 12 січня. Отже, ми пристанемо до думки загалу і тепер напишемо ствердно – Марія Примаченко народилась 12 січня 1909 року. Хоча… Навколо прізвища теж багато суперечок – Примаченко або Приймаченко. Ми вживаємо Примаченко, бо всі свої роботи вона підписувала саме так. Щодо місця, де вона виросла, все просто – село Болотня на Київщині. Мисткиня безліч разів мала змогу звідти поїхати назавжди, але «назавжди» так і не сталось.
У дитинстві Марію спіткала хвороба, яка давала знати про себе все життя – поліомієліт. Це інфекційне захворювання, яке вражає нервову систему та призводить до паралічу. У художниці були вражені ноги, тож вона пересувалась на милицях. Згодом вона перенесла три операції, під час яких ламали кістку на нозі, і одягла протез. Так їздити до різних міст, аби бути присутньою на численних власних виставках, було значно комфортніше.
Творчість у родині Примаченків була в пошані. Батько був теслею, мати – найкращою майстринею з вишивки на селі, а бабуся створювала віртуозні орнаменти на писанках. Марія ж розпочала свій шлях у мистецький світ з глини.

«Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всілякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей (глину). Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату», – розповідала художниця.

Далі – рушники. Примаченко серйозно захопилась вишивкою у 20-30-х роках. Навіть школу для народних майстрів відвідувала. Її помітила інша мисткиня зі столиці Тетяна Флору. Вона й спонукала Примаченко розвивати свій талант. Так почалися експерименти з виробами з глини та фарбами.

Марія Примаченко створювала казкові світи у напрямку наївного мистецтва, або примітивізму.

Що таке «наївне мистецтво»? Це стиль спрощених форм, «чистих» кольорів, порушеної перспективи і свіжого погляду. Часто сюжети картин зав’язані на фольклорі, а зовнішньо нагадують дитячі малюнки. Та у цьому стилі малювали не лише художники-самоучки, а й митці з академічною освітою, які зумисно хотіли скоротити кількість художніх засобів з певною метою.

Центром творчості Примаченко були фантастичні звірі, квіти та сюжети із життя селян. Цей світ дуже простий. Але простий не означає бідний. Художниця ходить довкола образів добра та зла (не всі її звірі – добряки), створює серію картин про Чорнобиль і навіть звертається до американського президента Рейгана з проханням про мир.

Померла Марія Примаченко 18 серпня 1997 року. Проте через свою творчість художниця продовжується в ХХІ столітті. Так, до Дня Незалежності у 2018 році інсталяціями, які є копією її робіт, прикрасили два торговельні центри в Києві.

А в січні 2019-ого стало відомо, що за мотивами творчості Примаченко компанія Art Nation зніматиме мультсеріал та створить мурал.

Джерело:https://zaxid.net/fantastichni_zviri_shho_rozbiglis_svitom_abo_chomu_kartini_primachenko_spravdi_kruti_n1477730

 Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, якій увібрав у себе усі художні стилі ХХ століття, це імпресіонізм, неоромантизм та експресіонізм.

Загалом за роки свого творчого життя Марія Примаченко створила понад 800 картин – більша частина з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Також її картини представлені в найвідоміших державних і приватних галереях Франції, Австрії, Канади, Бельгії, Данії, Швеції та ін.

 

Вашій увазі пропонуємо найцікавіші факти з життя художниці.

·         Писала картини лівою рукою, хоч була правшою.

·         Друга світова війна позбавила Марію Приймаченко чоловіка: він так і не побачив сина, а вона до кінця днів берегла йому вірність. Син Федір був успішним художником-примітивістом (помер у 2008 році). Онуки Приймаченко також уміло тримають пензля у руках.

• Наприкінці червня 2006 з будинку художниці вкрали 77 картин. Частину з них вдалося повернути. Цей випадок вплинув на здоров’я сина Федора, який жив у будинку матері. А його родина стала обережнішою з непроханими гостями (будинок художниці завжди був відкритий для відвідувачів).
• 2009 рік був визнаний роком Марії Приймаченко. Однак, за словами родичів художниці, в Україні більшість заходів, присвячених її пам’яті, відбувалися з порушенням авторських прав. Крім того, популярним зараз стало використання репродукцій картин на календарях, сумках, одязі без дозволу родини Приймаченко.
• При організації і проведенні дитячого Євробачення-2009 НТКУ використовувала в оформленні графічних і поліграфічних матеріалів найвідоміші твори майстрині без узгодження зі спадкоємцями положень щодо авторських прав. Спадкоємці художниці подали до суду. В результаті тривалих переговорів сторони уклали морову угоду, однією з умов якої є визнання Першим національним факту порушення авторських прав на твори Приймаченко.
• У 2013 році розгорівся скандал щодо використання малюнків Марії Приймаченко в якості реклами. Фінська компанія«Марімекко», яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних прінтів був скопійований з робіт великої українки. Масштаби скандалу збільшило те, що фінський авіаперевізник FinnAir в рамках співпраці з «Марімекко» наніс цей малюнок на свої Аеробуси-330, які літають в Нью-Йорк і на Далекий Схід.
• У 1937 картини Марії Приймаченко виставляли в Парижі. Тоді іспанський художник Пабло Пікассо зазначив, що, якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою, ніж він.

 Джерело: https://report.if.ua

Творчість мисткині колекції Хмельницького художнього музею (https://www.facebook.com/khramhohm) представлена творами: «Двоголова лякаха», «Соняшники цвітуть», «Орлиця на калині», «Українські банани сині,сині», «Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад», «Ваня птиці доганя», «Мавпочка грає у дудочку», «Зміючка залізла в горох», «Дарю онуку Івану,що зараз в армії,соняшника», «Такі були звірі до нашої ери», «Лісова кішка», «Зелений змій десятиногий не літає,а по землі ходить…» та ін.

Мистецтвознавець Велігоцька Ніна: «Головним фактором, що визначає неповторність мистецтва Приймаченко, є її рідкісний талант, – саме завдяки своєму натхненному талантові зуміла вона вловити і висловити інтонацію української культури, донести – «на радість людям» - її теплий і людяний тембр…»