Вольфганг Амадей Моцарт ”Симфонія серця”
(до 265-річчя
від дня народження австрійського композитора)
Вóльфганг Амадéй Мóцарт (нім. Wolfgang Amadeus Mozart ) повне ім'я Йоганн
Хризостом Вольфганг Теофіл Моцарт 27 січня 1756 — 5 грудня 1791) — австрійський композитор і музикант-віртуоз. Один з найпопулярніших класичних композиторів, Моцарт зробив
великий вплив на світову музичну культуру. За свідченням сучасників, Моцарт мав
феноменальний музичний слух, пам'ять і неперевершену здатність до імпровізації.
На відміну від багатьох композиторів XVIII століття, Моцарт
не просто працював в усіх музичних формах свого часу, але і добився в них
великого успіху. Багато з його творів визнані шедеврами симфонічної,
концертної, камерної, оперної і хорової музики. Творчий доробок Моцарта
становить понад 600 творів: 41 симфонію, понад 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27
фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, “Реквієм” та
багато інших інструментальних та хорових творів. Музика Моцарта, створена під
великим впливом Йозефа Гайдна, стала вершиною класичної епохи за
чистотою мелодії та форми. Разом з Гайдном і Бетховеном належить до найбільш значних
представників Віденської класичної школи. Біографія
Моцарта (особливо обставини його ранньої смерті) була предметом спекуляцій і
суперечок, лягла в основу художніх вигадок і розхожих міфів.
Посилання: Відео про життя та творчість https://www.youtube.com/watch?v=ZSwcVMIbkAs
Геніальна обдарованість дозволила Моцарту вже з
чотирирічного віку писати музику, дуже швидко оволодіти мистецтвом гри на
клавірі, скрипці, органі. Батько вміло керував заняттями сина. У
1762 році батько забирає сина і дочку Анну з собою в артистичну подорож по
Європі. Тоді ж Вольфганг написав свій перший твір. Всі захоплювалися його талантом – при Дворі курфюрста Баварії в Мюнхені, при Імператорському дворі у Відні
та Празі, при дворах в Манґаймі, Парижі, Лондоні та Гаазі.
Перебуваючи 1770 року у Римі Моцарт був удостоєний аудієнції папи Климента XIV – вражений талантом 14-річного музиканта, папа нагородив його однією з найвищих католицьких відзнак – Орденом Золотої шпори.
У поїздках Вольфганг знайомився з музикою різних країн,
освоюючи характерні для епохи жанри. Так, знайомство з Й. К. Бахом у Лондоні,
викликає до життя перші симфонії (1764 рік). Вони наслідували галантний, жвавий
та енергійний стиль музики Йоганна Крістіана, який став вчителем хлопчика.
У Відні 1768 року він отримує замовлення на опери в жанрі
італійської опери-buffa – «Удавана
простачка» і німецького зінгшпіля – «Бастьєн і Бастьєнна». Роком раніше в Зальцбурзькому університеті
була поставлена шкільна опера «Аполлон
і Гіацинт».
Особливо плідним було перебування в Італії, де Моцарт
удосконалюється в контрапункті у Дж. Б. Мартіні (Болонья), зустрічається з
Н.Піччіні і Дж.Б.Саммартіні в Мілані, з Н.Іоммеллі, Дж.Ф. Майо і Дж.Паізіелло
які очолювали неаполітанську оперну школу. Ставить в Мілані оперу-серіа «Мітрідат, цар понтійський» (1770
рік), а в 1771 році оперу «Луцій
Сулла». За наполяганням Мартіні він був екзаменований у відомій
Болонській філармонічній академії і був прийнятий в члени цієї академії.
Та незважаючи на талант сина, не знайшовши для Вольфганга
відповідного місця служби в Італії, Леопольд і Вольфганг були змушені
повернутися в Зальцбург для виконання обов’язків придворного концертмейстера у
архієпископа графа Ієроніма Коллоредо.
Залишаючись в Зальцбурзі, Моцарт цілком віддався
композиції: в цей час з’являються симфонії, дивертисменти, твори церковних
жанрів, а також перший струнний квартет – ця музика незабаром забезпечила
автору репутацію одного з найталановитіших композиторів Австрії.
У 1777-79 роках Моцарт робить невдалі спроби влаштуватися в
Мюнхені, Мангеймі, Парижі. Поїздки в ці міста принесли, однак, багато емоційних
(перша любов – до співачки Алоїзії Вебер, смерть матері) і художніх вражень, що
відбилися, зокрема, в клавірних сонатах (ля мінор, ля мажор з варіаціями
та “Rondo alla turca”), в
Концертній симфонії для скрипки і альта з оркестром та інші. Окремі оперні
постановки – “Сон Сципіона” (1772
рік), “Цар-пастух” (1775
рік), обидві в Зальцбурзі; “Уявна
садівниця” (1775 рік, Мюнхен).
У січні 1781 року при дворі курфюрста Карла Теодора була
поставлена опера Моцарта “Ідоменей,
цар Критський”.
Прибувши з Мюнхена до Відня, куди попрямував на коронаційні
урочистості архієпископ, Моцарт порвав з ним, відмовившись повернутися в
Зальцбург.
Чудовим віденським дебютом Моцарта став зінгшпіль “Викрадення із сералю” (1782
рік). Тоді ж він одружується на Констанці Вебер – молодшій сестрі Алоїзії.
У цей час Моцарт знайомиться з Йозефом Гайдном – це
знайомство переростає у міцну багаторічну дружбу та значний творчий взаємний
вплив. У відомому листі від 1785 року Моцарт присвячує Гайдну свій цикл з шести
квартетів.
У 1784 році Моцарт стає масоном, цей крок безпосередньо
відбивається на його творчості та подальшому житті. У той час багато відомих у
Європі вчених, поетів, письменників, музикантів входили в масонські ложі (Гайдн
також був масоном), масонство розповсюджувалося і в придворних колах.
У цей час Моцарт починає тісно співпрацювати з придворним
лібреттистом Л. да Понте. Л. да Понте сприяв постановці на сцені Бургтеатру
опер, написаних на його лібрето: двох оперних шедеврів Моцарта – “Весілля Фігаро” (1786 рік), яку він написав всього за 6 тижнів і
відразу ж після її написання приступив до роботи над оперою «Дон Жуан», що мала
ще більший успіх в Празі в 1787 році. “Весіля Фігаро “ завоювала величезну
популярність у Празі. Моцарт був запрошений диригувати кількома виставами. У
січні 1787 року він та його дружина Констанца провели близько місяця в Празі.
Директор оперної трупи Бондіні замовив йому нову оперу.
Опера “Дон Жуан” була вперше представлена в Празі 29 жовтня 1787 року. Тріумф цієї опери можна вважати вершиною творчого шляху геніального композитора.
Посилання на відео:
https://www.youtube.com/watch?v=uE2l7YeERjk
https://www.youtube.com/watch?v=8OZCyp-LcGw
У травні 1787 року помирає батько композитора.
Після повернення до Відня наприкінці 1787 Моцарта почали
переслідувати невдачі, а під кінець життя – злидні. Постановка Дон Жуана у
Відні в травні 1788 закінчилася провалом.
Зважаючи на безнадійність ситуації, що склалася у Відні, у
квітні 1789 року Моцарт вирішив зробити концертну поїздку до Берліна, де
сподівався знайти собі місце при дворі пруського короля Фрідріха Вільгельма II.
Останніми безсмертними творіннями моцартівського генія
стали опера “Чарівна флейта”,замовлена у 1791 році Е.Шіканедером – письменником,
актором, імпресаріо, давнім другом Моцарта – і скорботний величний ”Реквієм”, не завершений композитором.
Опера “Чарівна флейта” (в лібретто Е. Шиканедера використано багато джерел) – один з найяскравіших прикладів моцартівського художнього синтезу. Під покровом чарівної казки з заплутаним сюжетом ховаються утопічні ідеї мудрості, добра і справедливості, характерні для епохи Просвітництва (тут також позначився і вплив масонства – опера багата на масонську символіку).
Посилання
на відео:
https://www.youtube.com/watch?v=NB2pNxQT1YI
Раптовість смерті Моцарта, таємничі обставини замовлення ”Реквієму” ( Історія написання “Реквієму” Моцарта досить цікава. Одного разу композитора відвідує таємничий незнайомець в чорному і замовляє йому “Реквієм”. Як потім виявилося, цим незнайомцем був посланець графа Франца фон Вальзегг-Штуппаха, який хотів видати твір за свій. Граф був музичним дилетантом, він любив виконувати в своєму палаці чужі твори під виглядом своїх, а реквієм вирішив відслужити по покійній дружині. Моцарт працює над твором, але погані передчуття не залишають його. Йому здається, що він пише цей реквієм для себе. Доробив “Реквієм” його учень Франц Ксавер Зюсмайер, який прийняв раніше участь в роботі над оперою “Милосердя Тита”.), поховання в загальній могилі – все це дало привід до поширення легенд про отруєння Моцарта, які не отримали жодних підтверджень.
Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=MlAuHoRXLes
У 1862 році Людвіг фон Кехель видав каталог творів Моцарта
в хронологічному порядку. З цього часу найменування творів композитора зазвичай
включають номер за Кехелем – так само, як твори інших авторів зазвичай містять
позначення опусу. Вказівник Кехеля шість разів переглядався. У 1964 видавництво “Брайткопф і Хертель” (Вісбаден,
Німеччина) опублікувало глибоко перероблений і доповнений вказівник Кехеля. У
нього включено чимало творів, для яких доведено авторство Моцарта і які не були
згадані в більш ранніх виданнях.
Творчість геніального австрійського композитора Моцарта
вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч
творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від
Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної
та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори
неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром,
квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим
рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого,
довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх
попередників.
https://muzabetka.com.ua/biograf_mozart.html
Послухати найкращі твори композитора ви
можете за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=Rb0UmrCXxVAhttps
Немає коментарів:
Дописати коментар