Рей Чарльз - Jazz-легенда

    Jazz-Легенда Раймонд Чарльз Робінсон 

Раймо́нд Чарльз Ро́бінсон (англ. Raymond Charles Robinson), відомий як Рей Чарльз (англ. Ray Charles; 23 вересня 1930 — 10 червня 2004) — американський співак, клавішник і композитор різних музичних напрямів: джаз, блюз, рок-н-рол та кантрі, — який нерідко поєднував їх в один стилістичний сплав; один із творців стилю соул. На фестивалі MIDEM в Монако 1994 року Рею Чарльзу було вручено приз за вклад у сучасну музику.

Рей є ключовою фігурою в розвитку сучасної музики, його часто включають у списки найкращих музикантів XX століття.

Рей Чарльз Робінсон був сином Арети Робінсон та Бейлі Робінсона. Коли Рей був дитиною, його сім'я переїхала із Олбані, штат Джорджія, до маленької афроамериканської громади на заході міста Грінвілл, штат Флорида.

Батько у житті Рея не відігравав важливої ролі, після народження сина він покинув сім'ю. Його зацікавлення музикою з'явилось ще в трирічному віці, слухаючи, як власник кафе Red Wing Cafe Вайлі Пітмен грав бугі-вугі на старому піаніно. Згодом Пітмен навчив хлопчика грі на піаніно.

Приблизно з чотирьох-п'яти років Рей почав втрачати зір і до семи уже повністю осліп. Найімовірніше, сліпота була сприченена глаукомою.

Рей відвідував школу для глухих та сліпих у Сент-Огастіні, штат Флорида із 1937 по 1945, де розвивав свій музичний талант.

У школі Рея вчили тільки класичної музики. Попри те, що вона йому подобалась, він також хотів грати джаз, блюз та кантрі, які чув по радіо. Кожної п'ятниці шкільна літературна спілка організовувала збори, де Чарльз грав на фортепіано і співав популярні пісні.

Навесні 1945 року, коли Рею було 14 років, померла його мати. Її смерть стала для нього шоком, пізніше він говорив, що смерті брата і матері були "двома великими трагедіями" у його житті.

Після смерті матері Рей не повернувся до школи. Він почав жити  із парою, які були друзями його матері. Впродовж року він грав на піаніно для різних колективів у Рітц театрі у Лавіллі, заробляючи 4 долари за ніч. Потім він переїхав до Тампи, де він грав у південній групі під назвою The Florida Playboys. Саме тоді він почав носити сонцезахисні окуляри, які були зроблені дизайнером Біллі Стіклсом.

Рей Чарльз є власником одного з найбільш упізнаваних голосів у світовій музиці. Це — спів того, чий словниковий запас далекий до того, щоб передати щось, що перебуває в його серці і думках, і того, чиї почуття занадто сильні для задовільного словесного чи звичайного музичного вираження. Він не може вам це просто сказати. Не може навіть заспівати. Йому потрібно вам це прокричати, голосом, повним відчаю чи радості. І один лише голос, з невеликою допомогою тексту або музики, передає потрібне повідомлення.

Зазвичай Рей Чарльз характеризується як баритон. У нього в розпорядженні знаходиться, щонайменше, три з половиною октави.

Майже відразу ж після підписання контракту із Atlantic Records, Чарльз випускає свій перший сингл. «Mess Around» що був R&B хітом у 1953 році. «It Should Have Been Me» та «Don't You Know» у 1954 році, а «I Got A Woman» (у складі із групою Ренальда Річарда) привів Рея до національної популярності та визнання. У цій композиції 1955 року Рей вперше натрапляє на свою безпомилкову тужливу вокальну манеру, близьку госпелу, яку прекрасно відтіняли пружні, підведені аранжування духових. Пісня досягла вершини у Billboard's чарті R&B синглів у 1955 році, і відтоді до 1959 року він мав серію R&B успіхів включаючи «Fool For You» (# 1), «This Little Girl of Mine», «Lonely Avenue», «Mary Ann», «Drown in My Own Tears» (#1) та хіт «The Night Time (Is the Right Time)».

За цей час перехідного періоду, він наймає молодий дівчачий колектив із Філадельфії, The Cookies які були бек вокалом, записується із ними у Нью-Йорку та змінює їхню назву на The Raelettes.

У 1959 р. Чарльз увійшов в Топ 40 радіо з виходом його імпровізованого номера, «What'd I Say», спочатку задуманий коли Чарльз був на концерті. Пісня досягла першого місця у списку R&B і увійшла у першу топ десятку у поп — чарті, досягнувши 6 позиції. Чарльз також записав «The Genius of Ray Charles», перш ніж покинути Atlantic Records заради вигіднішої угоди із ABC-Paramount Records (пізніше прейменована на ABC) у 1960 році. Угода дала Чарльзові високі можливості, а саме повний творчий контроль і в кінцевому рахунку власність на майстер-записи.

Хіт-пісні, такі як «Georgia On My Mind» (США #1 POP, #3 R&B), «Hit the Road Jack»(США #1 POP і R&B), «One Mint Julep» (#8 POP, #1 R&B) і «Unchain My Heart» (# 9 POP, # 1 R&B) допомогли йому з переходом до R&B- успіху, і його орієнтир 1962 року, альбом, Modern Sounds in Country and Western Music, та його Modern Sounds in Country and Western Music, Vol. 2, допомогли привести Кантрі у Мейнстрим музики. Його версія пісні Дона Гібона (Don Gibson), «I Can't Stop Loving You» очолила усі поп — чарти протягом п'яти тижнів і залишилась на #1 R&B протягом десяти тижнів у 1962 році. Також це була пісня під номером один у Великій Британії. У 1963 році він заснував свій власний лейб, Tangerine records, разом із ABC-Paramount.поп — хіти у 1963 році «Busted» (США #4) та «Take These Chains From My Heart» (США # 8), а також в Топ 20 чотири роки потому, у 1967 році, із своїм «Here We Go Again» (США #15) (дует із Норою Джонс у 2004).

Після 70-х років його музична творчість приймалося критиками і слухачами неоднозначно — деякі пісні були надзвичайно популярні, у той час як інші так і залишилися невизнаними аудиторією. У цей час він концентрував увагу на живих виступах, а на студійних альбомах було дуже багато прохідного матеріалу. Музика стає більш одноманітною, вимальовується ухил у бік стилю кантрі. У цей період найбільшу популярність набуває пісня «America the Beautiful», що вийшла на примітному альбомі «The Message for People», першому політично забарвленому альбомі музиканта. Вважається, що аранжував класичну пісню в стилі госпел /ритм'н'блюз, Рей дав їй голос і друге народження. Наступний вартий уваги альбом — «Renaissance» (1975). До нього увійшла пісня Стіві Вандера «Living for the city», записана Реєм всього через кілька місяців після виходу оригіналу. За цей трек Рей отримує Ґреммі . Стіві Вандера дуже високо оцінив версію Чарльза, а також заспівав з ним цю пісню дуетом у 1990 році. До речі, це був єдиний в історії випадок співпраці Рея Чарлза і Стіві Вандера на одній сцені. Версія Рея «Georgia On My Mind» була проголошена гімном штату Джорджія 24 квітня 1979 року.

Крім того, в даному періоді варто виділити версію класичної опери Дж. Гершвіна "Porgy & Bess" дуетом з Клео Лейн {RCA Victor, 1976}, а також альбоми «True to Life» {Atlantic, 1977} і «Love & Peace» (Atco, 1978).

Характерні риси цього періоду — активне використання практично у всіх композиціях модного тоді родес-піано з його пізнаваним звуком, довгі соло на ньому ж, пронизливі струнні аранжування, мелодійні балади і надривний вокал. Також Рей надає своїм пісням сучаснішого звучання, вводить електронні елементи, часто замінюючи ними реальні інструменти. З цього часу бере початок його «фірмова» манера гри на синтезаторі, з електронними соло, що імітують електрогітару. Для досягнення подібності Рей допомагав собі пітч-колесом, до 90-х років досягнувши в цьому досконалості.

Наприкінці 80-х відбувся ряд подій, ще більше збільшили визнання Рея серед молодої аудиторії. У 1984 році виходить альбом дуетів «Friendship». На ньому Рей записався з деякими модними в кантрі -співтоваристві музикантами, а також з такими стовпами музики, як Тоні Беннет (пісня «Everybody gets the blues») та Біллі Джоел («Baby Grand»).Він знявся в епізоді фільму «Брати Блюз» із Джоном Белуші і Деном Екройд. У 1985 році «Night Time Is the Right Time» з'явилася у серії «Happy Anniversary» популярного телешоу «The Cosby Show» на Ен-Бі-Сі. У 1985 році Рей виступав під час інавгурації Рональда Рейгана.

У 1986 році він виконав пісню «America the Beautiful» під час шоу «WrestleMania 2».Рей брав участь у рекламній кампанії «Diet Pepsi», яка знову сильно збільшила його популярність. Під час цієї кампанії Рей використовував знаменитий слоган «You Got The Right One, Baby!». Також він брав участь у телешоу «The Super Dave Osbourn Show». На початку 90-х років Чарльз брав участь у кількох музичних проєктах — так, зокрема, в проєкті свого давнього друга Квінсі Джонса «I'll be good to you» (1990), (дуетом з Чакою Хан, премія «Ґреммі» 1990 р .). Чарлза запрошують у різні спільні проєкти, як наприклад пісня «My Friend» з групою «Take 6», «Evenin '» з Тоні Беннетом, класичний госпел «Amazing Grace» з Лондонським оркестром у рамках благодійної акції, та багато інших. У той же час продюсери Чарльза вирішують скористатися зростанням його популярності і випускають альбом «My World», записаний на якому кавер пісні Леона Рассела «Song for You» отримав премію «Ґреммі».         Поєднував елементи поп-музики, соулу та хіп-хопу, цей альбом стає приголомшливим, проте, мабуть, останнім відчайдушний стрибком Рея в бік молодої аудиторії. Інші заслуговують уваги альбоми цього періоду — «Strong Love Affair» і «Thanks for Bringing Love Around Again», останній сольний альбом Чарлза.

У 1996 році на відкритті Олімпійських ігор в Атланті Рей Чарльз виконав свою класичну пісню «Georgia On My Mind».     У цьому ж році він виступив і на інавгурації Білла Клінтона — за три роки до цього президент вручив йому Національну медаль мистецтв.

У 2000 році Чарльз був гостем на Blue's Clues в музичному фільмі, як вигаданий персонаж на ім'я G-Clef.

Також появився гостем у The Persuasions, як і його компаньйони. Чарльз записав «There It Is» під час і після зйомок з Стівом Бернсом і Трейсі Пейдж Джонсон. Після запису, Чарльз відзначив: «Це було найвеселіше що в мене було, після того як я зустрівся з президентом Рейганом у 1984».

У 2000 році Рей в своїй творчості повернувся до джазу і випустив композицію «In the Spur of the Moment», присвячену Стіву Тарру.

У травні 2002 року Римський Колізей прийняв своїх перших слухачів — після 2000-річної перерви Господарем шоу, яке проходило для захисту миру у всьому світі, став не хто інший, як Рей Чарльз. Він виконав свій класичний хіт «Georgia on My Mind». У травні 2003 року Чарлз відіграв у Лос-Анджелесі свій 10-тисячний концерт. Тобто впродовж 50 останніх років свого життя він виходив на сцену в середньому 200 раз на рік. Так продовжувалося б і далі, але підкачало здоров'я. Після операції на стегні музикант багато місяців відновлював форму. Йому довелося відмінити ряд виступів, але зовсім відмовитися від роботи він не міг — це було вище за його сили. Тому музикант продовжував готувати новий альбом, цього разу підбірку дуетів з Елтоном Джоном, Норою Джонс, Джоні Метісом та іншими вокалістами. Це останній альбом, виданий після смерті Рея у 2004, просто прийшов і узяв майже всі Ґреммі 2005 року у відповідних категоріях.

У 2003 році спонсорував мільйон доларів Університету Нью-Орлеана для розробки спеціального навчального курсу, присвяченого культурі, музиці, лінгвістиці і кулінарії афроамериканців, їх вкладу в життя сучасної Америки. Буде логічно, якщо одним із головних героїв цього курсу стане сам Рей Чарлз Робінсон. «Рей, ти вічно будеш в наших серцях!» Один з останніх публічних виступів Рея відбувся в 2003 році, під час щорічного бенкету журналістів електронних ЗМІ, який відбувався у Вашингтоні. Він виконував пісні «Georgia On My Mind» і «America the Beautiful».

Останній виступ Рея Чарльза відбувся 30 квітня 2004 року у Лос-Анджелесі. Здоров'я Рея було підірвано операцією на стегні, від якої він довго не міг поправитись — незважаючи на хворобу, він продовжував роботу над альбомом «Genius Loves Company».

Рей Чарльз помер 10 червня 2004 року об 11:35 ранку від раку печінки у своєму будинку в Беверлі Хіллз, Каліфорнія, в оточенні сім'ї та друзів. Йому було 73 роки. Похований у Inglewood Park Cemetery. За спогадами Девіда Рітца, в останні місяці Рей вже не міг ходити і майже не говорив, але кожен день приїжджав на власну студію RPM і робив свою роботу."Я не буду жити вічно", — якось сказав Рей Чарльз під час інтерв'ю. — «Розуму, щоб це зрозуміти, мені вистачає. Справа не в тому, як довго я буду жити, питання тільки — наскільки красивим буде моє життя».

На меморіальну церемонію в церкву приїхали Стіві Уандер, Бі Бі Кінг та Віллі Нельсон. Після меси  тисячі шанувальників  попрощалися з Реєм під звуки пісні «Over the Rainbow», вибраної для цього ним самим. Восени 2004 в 20-ти тисячному залі у Лос-Анджелесі пройшов великий концерт пам'яті Рея Чарльза. Свою шану співаку віддали багато відомих музикантів, виконавши найбільш знакові його пісні. Завершився концерт демонстрацією на великому екрані запис виступу самого Рея з піснею «America the Beautiful», якій глядачі аплодували стоячи. У 2005 виходить ще один посмертний альбом музиканта, «Genius & Friends», в який увійшли не випускалися раніше дуети з сучасними поп-і соул-з'їзд (Кріс Ісаак, Блайдж Мери Джейн, Рубен Стаддард, Джордж Майкл, Джон Леджент та інші). Всі музиканти були особисто обрані містером Чарльзом.

Через два місяці після його смерті вийшов його останній альбом, «Genius Loves Company». У цей альбом увійшли пісні, що виконуються Реєм спільно з іншими музикантами. Серед них такі імена, як Бі Бі Кінг, Ван Моррісон, Джеймс Тейлор, Майкл МакДональд, Елтон Джон, Бонні Райт, Нора Джонс та Джонні Матіс.Цей альбом отримав 8 престижних нагород «Ґреммі».П'ять з них присуджені самому Рею — «Найкращий Поп-вокальний альбом», «Альбом Року», «Запис Року», «Найкраще Поп Співробітництво» (пісня «Here we go again» дуетом з Норою Джонс) і «Найкраще Госпел-виконання» .

Третій посмертний альбом вийшов 2006 року і називався «Ray Sings, Basie Swings», що постав собою записаний акомпанемент спеціально запрошеного для цього в студію легендарного оркестру імені Каунта Бейсі, накладений на ретельно відреставрований вокал Рея за допомогою комп'ютерних технологій. Альбом містить у собі головні хіти Чарлза і деякі нові кавер-версії. "Це велика подія. Коли технології 21-го століття і безсмертний соул сплітаються разом, виходить результат на століття "- сказав про це альбомі Квінсі Джонс, близький друг і соратник Рея Чарльза. А Девід Рітц, біографіст Рея Чарльза, назвав цю роботу «Ймовірно, найважливішою записом Рея за весь час». Цікаво, що насправді Чарльз і Бейсі ніколи не грали разом, хоча одного разу виступали в одному залі один за одним.

У вересні 2010 компанія Concord Records, на якій в останні роки записувався Рей і яка активно займається «розкручуванням» багатої спадщини музиканта, офіційно заявила про вихід нового альбому Рея Чарлза. Новий диск називається «Rare Genius: The Undiscovered Masters» і складається з 10 принципово нових треків, ніколи не випускалися до цього. В основному це демо-записи 70-х і 80-х років, з тих чи інших причин недопрацьовані і поставлені на полицю. Як і у випадку з «Ray Sings, Basie Swings» і «Genius & Friends», вокал Чарльза ретельно очищений від фонових шумів, відреставровано та накладено на свіжозаписаний супровід спеціально запрошених до студії музикантів. Альбом вийшов 26 жовтня 2010.

 

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki Рей Чарльз

Пропонуємо переглянути і прослухати: